Спецпроект

У Києві показують передвиборчі агітки XX сторіччя. ФОТО

У Музеї історії Києва відкривається виставка "Хроніка передвиборчої агітки. Україна, ХХ сторіччя". Організатори називають захід "літописом дореволюційних та радянських виборів". Можна побачити оригінальні агітаційні матеріали.

Про це ІП повідомили організатори заходу.

Виставка триватиме у музеї історії Києва (вул.Хмельницького, 7, метро "Театральна") з 27 вересня до 25 жовтня 2013 року.

Експозиція складається з понад півсотні плакатів із колекції відомого київського колекціонера Геннадія Кіркевича, аудіо- та відеодокументів, листівок, друкованих матеріалів тієї доби, прапорів та вимпелів, світлин.

1954 рік

Крім звичних експонатів, відвідувачів зустрінуть "активні" та упізнавані артефакти: урна та кабіна для голосування, бюст "вождя", фото членів Політбюро, грамофон, буфет тощо.

 1947 рік

Спеціальні запрошення, що є зразком тиражної графіки, можна буде обміняти на символічний бюлетень.

В ході виставки відбудеться низка лекцій соціального психолога Олега Покальчука "Особливості психологічного сприйняття політичного плакату".

 1946 рік, видано у 1960-му

"Плакат, особливо політичний плакат - це машина часу, вікно в минуле, - зазначив Покальчук. - Виставка політичного  плакату - добрий привід для самоіронії і розуміння того, що люди по суті не змінюються. Змінюються лише обставини довкола них".

На завершення виставки планується "агітперформанс" під назвою "Маяковський, "Окна Роста". Вірші Маяковського читатиме поет Олександр Ірванець, римовані агітки – Антон Літвінов.

Обирайте у ради хіміків (інтелігенцію), сталеварів (робітничий клас) і колгоспниць (селяни)!

Організатори сподіваються, що виставку "відвідають 99,9% київських виборців".

Дивіться також:

Українські передвиборчі листівки XX і XXI ст. АРТЕФАКТИ

Листівка Януковича 1990 року: "Долой  безнаказанность чинуш!"

2002: передвиборча реклама Богословської. ВІДЕО

Референдум 1991 року. Агітація і бюлетені. ФОТО

Політичне життя у повоєнному Києві (1945-53). Як це було

"Покращення життя вже сьогодні". Ролики Партії регіонів. ВІДЕО

Компартія у труні. Політичні плакати 1950-2010 рр. ФОТО

Агітація УПА. Листівки і плакати. ФОТО

Інші матеріали за темою "Вибори"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.