Спецпроект

Компартія в полі і в труні. Політичні плакати 1950-2010 рр.

На плакаті 1985 року Компартія спочиває в чорному гробі. На іншому - спецпайок пожирає бюрократ в дитячому слинявчику (1980-ті). Навіть дивно, що дещо з цього дозволяли друкувати у радянські часи.

У липні 2011 року в столичній галереї "Мистець" відбулася виставка плакатів сім'ї художників Кудряшових. Це - їхня перша за 60 років виставка, на якій представлено близько 100 робіт.

Євген Кудряшов - художник-плакатист, 83 роки. Етнічний росіянин під час навчання у Львівській політехніці, в 1949-му, знайомиться з майбутньою дружиною Клавдією Доможировою, теж росіянкою.

Разом їх переводять спершу в Львівський інститут декоративно-прикладного мистецтва, а згодом у Київський художній інститут.

Випускників відразу бере на роботу популярне видавництво "Мистецтво". Клавдія береться за складні детальні роботи. Тут - і агітпроп, і "про мистецтво дітям".

Євген - навпаки, практично не малює на замовлення. Він приносить у видавництва вже готові роботи. Нерідко їх повертають назад.

"Більшовиченята йдуть у соціялізм". Плакати УРСР часів індустріалізації (ФОТО)

За одним столом з кіношниками Юрієм Некрасовим, Сергієм Параджановим, графіком Георгієм Якутовичем та ін. з'являються ідеї нових плакатів.

На одному з них (1985 р) Компартія спочиває в чорному гробі. На іншому - спецпайок пожирає бюрократ в дитячому слинявчику (1980-ті).
         
Усього за 60 років спільної роботи Євгена та Клавдії Кудряшових було створено більше 600 плакатів. Найновіші - у співавторстві з внуком, професійним художником, Антоном Кудряшовим.

 Євген Кудряшов. "Слався, величне море пшеничне". 1965 р.

Наступний плакат автор коментує так: "я завжди любив тварин і ненавидів бюрократів":

 Євген Кудряшов. "Я вовком би вигриз бюрократизм". 1982 р.

Наступний плакат так і не вийшов друком, щасливо пролежавши 26 років спершу в майстерні, а потім  у будинку художника:

Євген Кудряшов. "Есть такая партия. В.Ульянов (Ленин)". 1985 р.

Спецвідпочинок, спецлікарня, спецкладовище - все це складові спецпайка для привілегійованих. Автор досі не може повірити в те, що плакат на цю тему надрукували і розтиражували того ж року:

Євген Кудряшов. "Спецпайок". 1970 р.

А от іще один плакат на тему спецпайків видавництво не дозволило друкувати:

 Євген Кудряшов. "Все лучшее - детям". (1980-ті).

Плакати часів російсько-японської війни (ФОТО)

У наступній роботі автор цитує рядок хрестоматійного твору Володимира Маяковського. Це сатира на бюрократичну систему - хоча рідний дядько Євгена Кудряшова був близьким приятелем Маяковського:

Євген Кудряшов. "Читайте і заздріть". 1983 р.

Наступний плакат з цитатою з неофіційного гімну сталінських часів "Широка страна моя родная...", тим не менше, друкувався в журналах і періодиці. Напевно, був сприйнятий як екологічний:

Євген Кудряшов. "Человек проходит, как хозяин..." (1980-ті).

Художник згадує, що завжди боровся з алкоголем, і не лише засобами плакату, -   а знищуючи його в безпосередньому сенсі, випиваючи величезну кількість спиртних напоїв:

Євген Кудряшов."Алкоголь". 1960-ті. 

 Етикетки до алкогольних напоїв УРСР (ФОТО)

Наступний плакат усі видавництва відмовилися друкувати. Про Чорнобиль іще не говорять:

Кудряшов Євген. "Схаменіться люди!..." 1987 р.
 
 
Наступний плакат було розтиражовано в 500 тисяч примірників. Особливо популярними стали настінні килими з цим зображенням:
 
Клавдія Кудряшова. "Слався, земле урожайна!"

Антивоєнна робота з красивим зображенням материнства одразу ж стала популярною. Плакат продавали "з-під прилавка", а в навантаження давали агітпроп-літературу.

 Клавдія Кудряшова. "Не для війни ростимо ми синів". 1979 р.

Американський агітпроп часів Другої світової (ФОТО)

Клавдію Андріївну справедливо можна назвати "стилістом" всіх радянських республік. З-під її руки вийшли знамениті віночки-колосочки-сарафанчики:

 Клавдія Кудряшова. Серія "Союз нерушимый". 1980 р.

Плакати і листівки УПА (ФОТО)

І трохи сучасності. Улюбленим жанром діда і внука залишається соціально-політичний плакат:

 Євген та Антон Кудряшови. "Кандидат". 2009 р.
 Євген та Антон Кудряшови. "Сорочка одна, а штанів ще менш". 2010 р.
 Євген та Антон Кудряшови. "Флюгер". 2009
 Євген та Антон Кудряшови. "Транш". 2009 р.

27 липня, в середу, о 14:00, в столичній галереї "Мистець" (вул. Велика Васильківська, 12) відбудеться творча зустріч з художниками Кудряшовими.

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.