На Одещині прибирають бюст Франка заради Леніна. ФОТО

Влада райцентру Іванівка (Одеська область) ініціювала демонтаж погруддя Івана Франка, встановленого навпроти будівлі місцевої райдержадміністрації і районної ради.

Про це повідомляє "Україна Молода".

Бюст було встановлено у 2007 році замість монумента Леніну, демонтованого за рішенням тодішнього голови РДА Олексія Колесникова.

"На мою думку, це було як пародія, оскільки погруддя не відповідало постаменту, - наголосила нинішня голова Іванівської РДА Наталія Бянова. - Крім того, ім'я на постаменті написано без пробілів".

За повідомленням "Траса Е-95", причиною демонтажу є й те, що представники КПУ звернулися з проханням забрати мармурові плити, на яких колись стояв пам'ятник Леніну і які належить Компартії. І депутати селищної ради на сесії вирішили повернути плити комуністам.

КПУ планує використати мармур для облаштування пам'ятника Леніну.

 Погруддя Франка, уже без мармурових плит

"Місцева влада пояснює демонтаж погруддя Франка тим, що буцімто воно не відповідає естетичним нормативам", — вважає голова Одеської облорганізації партії "Свобода" Андрій Маляс. - Це нагадує ситуацію, коли в Одесі вулицю Івана та Юрія Липи перейменували тільки з тієї причини, що вони були затятими патріотами".

Натомість керівництво Іванівської селищної ради запевняє, що йдеться лише про реконструкцію погруддя.

"Всі роботи з відновлення плануємо завершити впродовж третього кварталу поточного року, - зазначила в.о. селищного голови Раїса Довгань. - Пам’ятник тимчасово передано у майстерню одного з місцевих приватних підприємців, оскільки він зношений і зіпсований".

Водночас вона не заперечила, що після реставрації постамент переїде з центру в більш віддалене місце: "Ймовірно, після реконструкції він буде перенесений на Алею бойової та трудової слави, де у нас височіють постаменти відомим національним діячам і визволителям. Що з’явиться на постаменті замість Франка, говорити зарано. Можливо, там буде клумба".

Про Івана Франка, його соціалістичні і не тільки погляди і запеклу дружбу з Михайлом Грушевським читайте в розділі "Студії".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.