Спецпроект

22 червня в Будапешті - Ніч музеїв

Будапешт готується провести традиційну акцію "Ніч музеїв", під час якої міські виставкові зали будуть працювати до 2:30, а кожна галерея запропонує відвідувачам розважальну програму.

Про це пише travel.ru.

У заході, який відбудеться в ніч з 22 на 23 червня, візьмуть участь такі організації, як Угорський національний музей, Музей образотворчих мистецтв, Історичний музей, Будинок терору, Національна галерея, підземний музей "Лікарня в скелі", Музей транспорту, Музей пошти та інші - всього понад 100 установ.

Гості зможуть взяти участь у більш ніж тисячі заходів з єдиним квитком, який також буде дійсний для проїзду в спеціальних автобусах, що курсують між майданчиками. Вартість квитка - 1500 форинтів для дорослих і 600 форинтів для дітей. Він буде діяти з 18:00 до 2:30

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.