На Вінничині сплюндровано єврейське кладовище

У селі Джурин (Шаргородський район Вінницької області) троє місцевих молодиків заради розваги розбили 66 могил на старому єврейському кладовищі.

Про це повідомляє "Обком" із посиланням на відділ зв'язків з громадськістю УМВС у Вінницькій області.

Про подію міліції повідомили представники місцевої єврейської громади. Правоохоронці зафіксували повалення і розбиті пам'ятники і взялися за пошуки вандалів.

За деякий час міліціонери встановили винуватців погрому на цвинтарі. Під підозру потрапили троє місцевих жителів, найстаршому з яких 18 років, двоє інших - 14-річні восьмикласники. Вони зізналися, що проходячи через кладовище, вирішили випробувати на міцність могильні плити.

Слідчим відділом міліції розпочато кримінальне провадження за ст.297 КК України (наруга над могилою). За такий злочин передбачено покарання від штрафу до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до позбавлення волі строком на 3 роки.

Як відомо, у червні 2012 року в Рівному кілька місцевих молодиків, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, сплюндрували меморіал жертвам Голокосту.

У червні 2011 року на Хмельниччині місцеві школярі організували прибирання закинутого єврейського кладовища.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.