Софію і Лавру внесли до Держреєстру пам'яток

Софію Київську та Києво-Печерську лавру нарешті включать до Державного реєстру нерухомих пам’яток України за категорією національного значення.

Про це Міністерство культури України повідомило голову підкомітету ВР з питань охорони та популяризації культурної спадщини Олександра Бригинця у відповідь на його звернення.

Як відомо, постановою КМУ від 27 грудня 2001 року до категорії "пам’ятки національного значення" у Держреєстрі нерухомих пам'яток було внесено низку заповідників, зокрема Софію Київську та Києво-Печерську лавру. Але постановою КМУ від 3 вересня 2009 року їх було виключено з цього переліку.

Мала вийти інша постанова, яка б включила унікальні об’єкти до Реєстру вже як комплекс споруд, але у зв’язку зі зміною уряду цей документ так і не вийшов

У січні 2013 року ревізори Рахункової палати повідомляли, що "внаслідок неналежного виконання Мінкультури своїх основних функцій досі до Держреєстру нерухомих пам’яток України не внесені пам’ятки архітектурного ансамблю Софійського собору та комплексу споруд Києво-Печерської лаври, які ще у 1990 році включені до Списку світової спадщини ЮНЕСКО".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.