Найстарішою жінкою Землі названо 115-річну японку

Найстаршій у світі жінці, японці на ім'я Місао Окава, виповнилося 115 років.

Про це повідомляє УП.Життя з посиланням на Lenta.ru і France-Presse.

День народження Окава відзначила в будинку для літніх, замовивши свою улюблену страву - тарілку суші зі скумбрією. Жінка повідомила репортерам, що не очікувала дожити до такого віку і своїм довголіттям вона "зобов'язана всім, хто був з нею поряд".

У лютому 2013 року представники Книги рекордів Гіннесса визнали Окаву найстарішою жінкою в світі. Це сталося після смерті американки Бессі Купер, котра прожила 116 років і сто днів. 

Дослідники виділяють довгожителів, що подолали межу в 110 років, в окрему категорію. Друга половина цієї декади вважається межею життя людини. Менше ста людей в історії спостережень досягли 114-річного віку. Тільки 29 чоловік дожили до 115 років, і тільки вісім - до 116 років.

Найстаршою людиною вважається японець Дзіроемон Кімура, поточний вік якого перевищує 115 років і 320 днів. А найстарішою людиною в історії спостережень вважається француженка Жанна Кальман. Вона прожила 122 роки і 164 дні і померла в 1997 році.

Спостереження за довгожителями часто ускладнюється неможливістю підтвердження їх дати народження. Тому при констатації рекордної тривалості життя враховують лише тих людей, вік яких можна підтвердити документально.

Як відомо, у вересні 2011 року найстарішою людиною на землі називали чеченку Кесі Каруєву, якій нібито виповнилося 127 років.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.