Вийшла книга документів про Українську Гельсінську спілку

На восьмистах сторінках книги "Українська Гельсінська спілка у спогадах і документах" вміщено спогади понад 40 лідерів УГС та вперше опубліковані таємні документи КҐБ.

Про це повідомляє прес-служба Центру досліджень визвольного руху.

У книзі, окрім спогадів очевидців та секретних документів КҐБ, містяться й унікальні фотографії. На одній зі світлин В’ячеслав Чорновіл зачитує декларацію Української Гельсінської спілки.

Збірка вийшла у видавництві "Ярославів Вал", упорядник — Олесь Шевченко — сам був членом УГС з 1976 року. Вперше презентована у вересні на Форумі видавців у Львові, ця книга отримала спеціальну відзнаку від "Радіо Свобода".

"Книжка написана не науковцями, не спостерігачами збоку, а безпосередніми учасниками подій, і в цьому велика її цінність. Нам вдалося зібрати настільки багато важливих матеріалів, що обсяг книги дозволив помістити десь тільки десяту їх частину. У збірці сотні і сотні імен", — каже упорядник Олесь Шевченко.

Директор видавництва "Ярославів Вал", письменник Михайло Слабошпицький відзначає, що Українська Гельсінська спілка відіграла значну роль у становлення України як незалежної держави.

"Це дуже добре, що врешті вдалося задокументувати, зібрати найважливіше в одній книзі, щоб про діяльність УГС мали змогу вивчати наступні покоління. Я думаю, що цим узагалі мав би займатися цілий інститут, бо обсяг роботи дуже великий і ми ще самі не повністю усвідомлюємо суспільної значущості появи цієї збірки", — сказав Слабошпицький.

Документи, які містить книга, старанно приховувалися від оприлюднення. Історик Володимир В’ятрович, який на посаді директора архіву СБУ розсекретив архіви КҐБ, каже, що таких документів залишилось дуже мало.

"Це століття в українській історії є дуже малодослідженим, бо історики не мали доступу до джерел. Саме в той час, коли Гельсінська спілка розпочинала свою діяльність, радянська влада видала вказівку про знищення документів в архівах КҐБ. І це великий успіх, що сьогодні маємо змогу оприлюднювати хоча б ті джерела, що вціліли", — вважає В’ятрович.

Член УГС, дисидент та філософ Євген Сверстюк каже, що коли вперше прочитав збірку, то побачив там багато цікавих речей, про які вже й забув.

"Це дуже цікава хроніка про те, як безсилі, з першого погляду, люди пробували якось зупинити те, що вже не зупиняється. Люди, які думають, що незалежність нам впала і дісталася не в ті руки, — примітивні. Незалежність виборювали на кожному кроці. Можливо, було недостатньо рук, але люди робили свою справу. І нинішнє покоління має продовжити цю справу, бо незалежність виборюється кожний день", — наголосив Сверстюк.

Українська Гельсінська спілка — громадсько-політична і правозахисна організація, заснована 7 липня 1988 року у Львові. Вона була ідеологічним та організаційним провідником національно-визвольної революції кінця 80-х — початку 90-х років.

Члени спілки брали участь у створенні перших демократичних громадських організацій — Товариство української мови, "Зелений світ", "Меморіал", Народний рух України за перебудову.

В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки

У цей день здавалося, що буревії історії втомилися і зупинили свій руйнівний рух. Насправді над Київом зупинилося "око тайфуну", де вітру може не бути. Навколо ж української столиці усе пригиналося від буревіїв.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.