Вийшла книга документів про Українську Гельсінську спілку

На восьмистах сторінках книги "Українська Гельсінська спілка у спогадах і документах" вміщено спогади понад 40 лідерів УГС та вперше опубліковані таємні документи КҐБ.

Про це повідомляє прес-служба Центру досліджень визвольного руху.

У книзі, окрім спогадів очевидців та секретних документів КҐБ, містяться й унікальні фотографії. На одній зі світлин В’ячеслав Чорновіл зачитує декларацію Української Гельсінської спілки.

Збірка вийшла у видавництві "Ярославів Вал", упорядник — Олесь Шевченко — сам був членом УГС з 1976 року. Вперше презентована у вересні на Форумі видавців у Львові, ця книга отримала спеціальну відзнаку від "Радіо Свобода".

"Книжка написана не науковцями, не спостерігачами збоку, а безпосередніми учасниками подій, і в цьому велика її цінність. Нам вдалося зібрати настільки багато важливих матеріалів, що обсяг книги дозволив помістити десь тільки десяту їх частину. У збірці сотні і сотні імен", — каже упорядник Олесь Шевченко.

Директор видавництва "Ярославів Вал", письменник Михайло Слабошпицький відзначає, що Українська Гельсінська спілка відіграла значну роль у становлення України як незалежної держави.

"Це дуже добре, що врешті вдалося задокументувати, зібрати найважливіше в одній книзі, щоб про діяльність УГС мали змогу вивчати наступні покоління. Я думаю, що цим узагалі мав би займатися цілий інститут, бо обсяг роботи дуже великий і ми ще самі не повністю усвідомлюємо суспільної значущості появи цієї збірки", — сказав Слабошпицький.

Документи, які містить книга, старанно приховувалися від оприлюднення. Історик Володимир В’ятрович, який на посаді директора архіву СБУ розсекретив архіви КҐБ, каже, що таких документів залишилось дуже мало.

"Це століття в українській історії є дуже малодослідженим, бо історики не мали доступу до джерел. Саме в той час, коли Гельсінська спілка розпочинала свою діяльність, радянська влада видала вказівку про знищення документів в архівах КҐБ. І це великий успіх, що сьогодні маємо змогу оприлюднювати хоча б ті джерела, що вціліли", — вважає В’ятрович.

Член УГС, дисидент та філософ Євген Сверстюк каже, що коли вперше прочитав збірку, то побачив там багато цікавих речей, про які вже й забув.

"Це дуже цікава хроніка про те, як безсилі, з першого погляду, люди пробували якось зупинити те, що вже не зупиняється. Люди, які думають, що незалежність нам впала і дісталася не в ті руки, — примітивні. Незалежність виборювали на кожному кроці. Можливо, було недостатньо рук, але люди робили свою справу. І нинішнє покоління має продовжити цю справу, бо незалежність виборюється кожний день", — наголосив Сверстюк.

Українська Гельсінська спілка — громадсько-політична і правозахисна організація, заснована 7 липня 1988 року у Львові. Вона була ідеологічним та організаційним провідником національно-визвольної революції кінця 80-х — початку 90-х років.

Члени спілки брали участь у створенні перших демократичних громадських організацій — Товариство української мови, "Зелений світ", "Меморіал", Народний рух України за перебудову.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.