ПОМЕР НІЛ АРМСТРОНҐ - ПЕРША ЛЮДИНА НА МІСЯЦІ

Американський астронавт Ніл Армстронґ – перша людина, яка ступила на поверхню Місяця – помер на 83-му році життя.

Про це повідомляє ВВС.

У заяві його родини сказано, що причиною смерті стали ускладнення, котрі виникли після операції на серці, яку йому робили раніше цього місяця.

20 липня 1969 року він зійшов на поверхню супутника Землі, сказавши свою знамениту фразу: "Маленький крок для людини – і величезний стрибок для всього людства".

Президент США Барак Обама заявив, що Армстронґ був "одним з найбільших американських героїв – не лише своєї епохи, а й усіх часів".

У листопаді він отримав Золоту медаль Конгресу – найвищу цивільну нагороду в США.

Армстронг був командиром корабля "Аполлон 11". За його приземленням на Місяць стежили понад 500 мільйонів телеглядачів.

1969: перші люди на Місяці. ВІДЕО

Армстронґ та його колега, астронавт Едвін Олдрін, відомий як Базз, провели на Місяці біля трьох годин, збираючи зразки породи, проводячи досліди та знімаючи фотографії.

"Вид був просто неймовірний, не схожий ні на що, з того, що я коли-небудь бачив", - сказав якось Армстронґ.

Армстронґ висаджується на Місяць із своєю легендарною фразою про один крок

Пан Олдрін зазначив: "Неймовірно сумно, що наш екіпаж не зможе бути в повному складі на 50-літньому ювілеї місії… Я запам’ятаю його як дуже здібного командира".

Місія "Аполлон 11" стала останньою для Амрстронґа. В 1971 році він залишив НАСА і став викладати розробку аерокосмічної техніки.

Перший політ на літаку для Ніла Армстронґа, який народився в 1930 році в Огайо, відбувся, коли йому було шість років. Здійнявшись у небо разом з батьком, хлопець раз і назавжди захопився польотами.

 Ніл Армстронґ у 1960-х

У 1950-х роках під час Корейської війни він літав на винищувачах військово-морських сил, а в 1962 році став учасником американської космічної програми.

Журналісти кажуть, що Армстронґ завжди залишався скромним і ніколи не дозволяв собі потрапити під вплив романтичного ореолу космічних досліджень.

1984: перша людина, яка стала супутником Землі. ВІДЕО

У своїй заяві родина Армстронґа високо оцінює його, як "американського героя, що став таким з примусу", який "чесно служив своїй нації як пілот військово-морських винищувачів, пілот-випробувальник та астронавт".

У заяві не сказано, де саме помер Армстронґ. 7 серпня йому зробили операцію, щоб розкупорити чотири коронарні артерії.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.