На Дніпропетровщині розмалювали свастикою пам'ятник жертвам нацистів. ФОТО

У Новомосковську (Дніпропетровська обл) 1 липня невідомі розмалювали нацистською свастикою меморіал "Пам'ятаємо", присвячений жертвам геноциду, мирним жителям, розстріляним в роки окупації міста в 1941-1943 роках.

Як повідомили "Інтерфаксу" в облуправлінні МВС, за даним фактом Новомосковський міський відділ міліції порушив кримінальну справу за статтею "хуліганство".

Меморіальний комплекс, який знаходиться на виїзді з міста, був розмальований свастикою вранці 1 липня фарбою червоного кольору з балончика.

За словами одного з ініціаторів створення даного пам'ятника, депутата Дніпропетровської облради Сергія Рєзника, цей меморіальний комплекс був відкритий 22 травня і присвячений мирним жителям міста, в тому числі євреям, розстріляним в роки Великої Вітчизняної війни.

 Фото: ВГО "Союз "Народна пам'ять"

Рєзник повідомив, що ініціатором цього пам'ятника була єврейська громада, яка збирала кошти для увічнення пам'яті цих людей.

Він також зазначив, що даний злочин "має під собою підтекст антисемітизму" - на пам'ятнику викарбувані імена та прізвища людей, розстріляних на цьому місці, є написи на івриті.

Нагадаємо, у червні цього року в Рівному затримали групу хуліганів, які осквернили пам'ятник жертвам Голокосту.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.