Апеляція залишила вирок за знищення бюста Сталіна в силі

Апеляційний суд Запорізької області залишив в силі вирок суду першої інстанції членів "Тризуба", засуджених за обезголовлення погруддя Йосипу Сталіну в Запоріжжі.

Про це повідомили в прокуратурі Запорізької області, передає "Інтерфакс-Україна".

14 червня Апеляційний суд Запорізької області розглянув справу "тризубівців", засуджених за псування майна Запорізького обласного комітету Компартії.

Суд не знайшов у скаргах засуджених та їх адвокатів підстав для зміни вироку в частині кваліфікації дій та міри покарання.

"Суд відхилив вимогу захисту про визнання засуджених по даній кримінальній справі невинними", - заявив старший прокурор прокуратури Запорізької області Андрій Кметь.

У той же час, регіональний Апеляційний суд "зменшив суму матеріального збитку, понесеного обласним комітетом КПУ на 3,2 тисячі гривень, і зобов'язав "тризубівців" відшкодувати запорізьким комуністам 106,63 тисячі гривень".

Як зазначили адвокати підсудних, суд вирахував з матеріального збитку вартість 100 кг силуміну, з якого був виготовлений пам'ятник генералісимусу.

Як розповів глава Запорізької облорганізації "ВО "Свобода" Віталій Подлобніков, "засуджені тризубівці не збираються платити комуністам за Сталіна і налаштовані подавати позов до Європейського суду".

"Цікаво, що сьогодні Апеляційний суд Запорізької області таки визнав пам'ятник Сталіну незаконним, проте жодних наслідків, жодних покарань для обкому КПУ - господаря скандального монумента, це рішення не принесло. Засуджені націонал-патріоти налаштовані "воювати" за справедливість і далі" - заявив він.

Нагадаємо, що засуджені у грудні 2011 року до кількох років ув'язнення за спилювання голови погруддю Сталіна члени ВО "Тризуб" повинні будуть компенсувати КПУ всі витрати, пов'язані зі створенням пам'ятника – 110 тисяч гривень.

Запорізькі комуністи оголосили, що на компенсовані гроші вони встановять іще одне погруддя Сталіна - в Луцьку.

17 листопада 2011 року департамент архітектури та містобудування Запорізької міськради визнав відновлений пам'ятник Йосипу Сталіну, встановлений у скляній вітрині в стіні облкомітету КПУ, елементом декоративного оформлення інтер'єру.

Перше погруддя Сталіну в Запоріжжі було встановлено 5 травня 2010 року перед будинком Запорізького обкому КПУ. За його виготовлення комуністи заплатили 109 тисяч гривень.

28 грудня 2010 невідомі пошкодили бюст, відрізавши йому голову. Відповідальність за скоєне взяла на себе націоналістична організація "Тризуб".

У новорічну ніч 31 грудня невідомі підірвали пам'ятник Сталіну, проте встановити їхні особи слідству наразі не вдалося.

Звинувачення у пошкодженні пам'ятника Сталіну в Запоріжжі було пред'явлено дев'ятьом "тризубівцям". Вони були заарештовані, проте 13 квітня Жовтневий районний суд Запоріжжя звільнив їх з-під арешту на поруки народних депутатів України.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.