Українців об'єднують Шевченко, Хмельницький і Леся Українка

Найвидатнішими українцями всіх часів вважаються Тарас Шевченко, Леся Українка та Богдан Хмельницький. Також у першій десятці - Грушевський, Франко, Мазепа та інші портрети з гривневих купюр. Компанію їм складають Бандера і Кличко.

Про це повідомляє соціологічна група "Рейтинг".

Соціологи представили спеціальний проект "Народний ТОП", який складатиметься з серії досліджень визначення кращих з кращих.

У травні група провела дослідження "Видатні українці всіх часів".

Згідно з результатами дослідження, абсолютна більшість опитаних назвали серед найбільш видатних українців всіх часів Тараса Шевченка (58,7%). Доповнюють трійку лідерів Леся Українка (22,5%) та Богдан Хмельницький (20,1%).

Також до першої десятки також увійшли Iван Франко (12,7%), Вiталiй Кличко (10,8%), Михайло Грушевський (7,7%), Григорiй Сковорода (5,7%), Iван Мазепа (5,6%), Степан Бандера (4,3%) та Ярослав Мудрий (3,8%).

Другу десятку сформували Микола Амосов (3,7%), В'ячеслав Чорновiл (3,5%), Андрiй Шевченко (3%), Юлiя Тимошенко (2,8%), Володимир Кличко (2,8%), Микола Гоголь (2,4%), Сергiй Корольов (2,1%), Софiя Ротару (1,9%), Борис Патон (1,8%) та Сергiй Бубка (1,6%).

Третю десятку сформували Михайло Коцюбинський (1,6%), Лiна Костенко 1,4%), Володимир Великий (1,4%), одразу три президенти сучасної України: Вiктор Янукович (1,4%), Леонiд Кучма (1,1%) та Леонiд Кравчук (1,1%), крім того Олександр Довженко (1,1%), Валерiй Лобановський (1,1%), Богдан Ступка (0,9%) та Павло Тичина (0,9%).

 Вісім із десяти найвидатніших українців представлені на грошових купюрах

Також до 50 кращих (з результатом 0,5-0,8%) увійшли Володимир Щербицький, Iван Скоропадський, Сидiр Ковпак, Тарас Бульба, Iван Котляревський, Яна Клочкова, Княгиня Ольга, Олег Блохiн, Петро Симоненко, Данило Галицький, Петро Сагайдачний, Василь Стус, Пилип Орлик, Нестор Махно, Володимир Винниченко, Роман Шухевич, Лiлiя Подкопаєва, Володимир Вернадський, Вiктор Ющенко, Iван Кожедуб, Микола Пирогов, Андрiй Шептицький.

Всього опитаними були названі 224 людини. Разом з тим близько 15% опитаних не змогли назвати (згадати) жодного видатного українця, найбільше таких виявилось на Донбасі (27%), найменше – в Центрі (9%).

Постать Тараса Шевченка однаково визнається у всіх вікових групах, як в селах, так і містах. Найчастіше називався на Заході, частіше серед жінок.

Лесю Українку частіше називали в селах, на Заході, Півночі та Сході, частіше серед жінок.  

Богдана Хмельницького частіше називали в містах, частіше чоловіки. Його постать більше визнається мешканцями Центральної, Північної та Східної України, найменше – на Заході.

Михайла Грушевського, Григорiя Сковороду та Івана Мазепу частіше називали в містах. Переважно це люди середнього та старшого віку.

Степана Бандеру називали переважно на Заході України, де він входить в п’ятірку найбільш видатних українців всіх часів.

Також на Заході відносно частіше називався В'ячеслав Чорновіл. В Центрі – Юлія Тимошенко; на Півдні – Микола Амосов, Сергій Корольов, Микола Гоголь та Михайло Коцюбинський, а також Леонід Кучма та Володимир Кличко; на Сході – Ярослав Мудрий, Володимир Великий, також Софія Ротару та Валерій Лобановський; на Донбасі – Сергій Бубка; на Півночі – Борис Патон та Олександр Довженко.

Особливість методики полягає у тому, що респонденти не отримують жодних списків чи підказок, люди висловлюють свою думку винятково за допомогою відкритих питань.

Нагадаємо, у вересні 2010 року найбільш видатними співвітчизниками українці називали Шевченка, Франка і Лесю Українку.

Інші дані соціологічних опитувань про історію України дивіться за темою "Соціологія"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.