Знайдено найдавніше у світі зображення Вавилонської вежі

Найдавніше у світі зображення Вавилонської вежі, точніше - реального прототипу біблійної споруди - виявлене на одній із стел Нововавилонського царства, що зберігається в приватній колекції.

Про це повідомляє "Газета по-українськи".

Міжнародна команда вчених завершила переклад великої порції древніх клинописних текстів з унікальної колекції норвезького бізнесмена Мартіна Шейена (Schøyen Collection). Вона охоплює десятки тисяч рукописів, що тягнуться в часі більш ніж на п'ять тисяч років.

Написи на цьому чорному камені датовані 604-562 роками до нашої ери. На плиті зображені цар Навуходоносор II, що правив Вавилоном більше 2500 років тому, і легендарна Вавилонська вежа.

Фото: gazeta.ua

Якщо говорити точніше, то, звичайно, перед нами не вона буквально, а зіккурат Етеменанкі. Цю 91-метрову споруду історики вважають прообразом легендарної вежі з Біблії.

Колосальна семиярусна будівля з храмом на вершині не тільки представлена у вигляді збоку, але й забезпечена планом внутрішніх приміщень.

Написи чітко визначають вежу як "великий зіккурат Вавилона". На стелі цар Навуходоносор сам розповідає про конструкції: "Я зробив її на подив людей світу, я підняв її вгору в небо, зробив двері для воріт, покрив її бітумом і цеглою".

Знайдено поховання біблійного пророка Захарії

Даний камінь представляє перше зображення легендарного зіккурата за правління Навуходоносора II. Саме при ньому Етеменанкі, побудований раніше, але потім зруйнований та відновлений, був реконструйований востаннє, причому дуже виріс у розмірах, так що став найвищою спорудою Вавилона.

 

Написи на камені також дають натяк на походження біблійної історії з різними народами, які зібралися і надумали побудувати вежу висотою до небес.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.