Дем'янюк хоче судитися за те, що його назвали злочинцем до вироку

Іван Дем'янюк, засуджений у Німеччині за воєнні злочини нацистів, просить у німецької влади фінансову допомогу, щоб подати в суд на газету за наклеп на нього.

Про це повідомляє ВВС.

Минулого року 91-річного Дем'янюка мюнхенський суд засудив за "співучасть у вбивстві" 28 тисяч людей під час служби охоронцем у нацистському таборі смерті в Польщі.

Нині він намагається подати до суду на газету Bild за те, що вона називала його воєнним злочинцем і нацистським поплічником ще до винесення вироку.

"Я звинувачую Німеччину". Промова Дем'янюка в мюнхенському суді

Чиновник у німецькому суді не зміг сказати, коли суд прийме рішення з приводу фінансування.

Нині засуджений не перебуває у в’язниці і чекає рішення на апеляцію щодо свого п’ятирічного ув'язнення.

Більше про Івана Дем'янюка читайте на "Історичній Правді" за тегом "справа Дем'янюка".

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.