БІЛБОРД ІЗ ГІТЛЕРОМ У ЗАПОРІЖЖІ ЗНЯЛИ НЕВІДОМІ

Білборд з карикатурою Гітлера, встановлений в центрі Запоріжжя журналістами місцевої газети, провисів лише кілька годин і був знятий комунальними службами.

Про це повідомив головний редактор газети "Субота плюс" Богдан Василенко, ініціатор установки білборда, повідомляє УП з посиланням на "Інтерфакс".

Він зазначив, що "рекламна площина була знята невідомими особами, можливо, комунальниками".

"Білборд з карикатурою Гітлера, що вимагає встановити йому в Запоріжжі пам'ятник, так само як і Сталіну, провисів лише кілька годин і був знятий невідомими без нашого, власників площини, дозволу", - розповів журналіст.

"Ми викликали міліцію. Прибули співробітники райвідділу. Вони з кимось говорили по телефону, заявивши, що наш антисталінський білборд зняли комунальники" - уточнив Василенко.

Після Сталіна у Запоріжжі з'явився Гітлер (ФОТО)

Також він зазначив, що на адресу керівництва рекламного агентства, що розмістило білборд, надходять погрози від невідомих осіб.

"Невідомі телефонують керівнику агентства і погрожують їй прокуратурою" - зазначив Василенко.

Крім того, він зазначив, що, за його даними, міський голова Запоріжжя не віддавав наказу про зняття білборда.

"Ми маємо намір завтра відновити нашу власність, адже ми орендували місце під білборд на місяць за 3 тисячі гривень. Також будемо разом з правоохоронними органами шукати тих, кому не сподобався антисталінський білборд, який є протестом запорізьких журналістів проти встановлення пам'ятника Сталіну в Запоріжжі", - зазначив Василенко.

Нагадаємо, сьогодні в Запоріжжі на перехресті проспекту Леніна і вулиці Української журналістами місцевої газети встановлений антисталінський білборд з карикатурою Гітлера на тлі пам'ятника Сталіну, і підпис: "Чим я гірше за Сталіна? Поставте і мені пам'ятник!".

ДОВІДКА:

17 листопада 2011 року департамент архітектури та містобудування Запорізької міськради визнав пам'ятник Йосипу Сталіну, встановлений у скляній вітрині в стіні облкомітету КПУ, елементом декоративного оформлення інтер'єру.

14 листопада мер Запоріжжя Олександр Сін доручив юридичній службі міськради перевірити законність встановлення біля обкому КПУ відновленого 7 листопада погруддя Сталіна.

В лютому 2011 року Сін заявив, що це погруддя встановлено незаконно, оскільки спочатку не було внесене в архітектурний проект. Мер пообіцяв "ужити заходів для знесення пам'ятника, якщо комуністи повторно його встановлять".

Після відновлення "пам'ятника" Сталіну громадськість оголосила збір підписів під зверненням до Запорізької влади з проханням демонтувати бюст комуністичного вождя.

Перше погруддя Сталіну в Запоріжжі було встановлено 5 травня 2010 року перед будинком Запорізького обкому КПУ. За його виготовлення комуністи заплатили 109 тисяч гривень.

28 грудня 2010 невідомі пошкодили бюст, відрізавши йому голову. Відповідальність за скоєне взяла на себе націоналістична організація "Тризуб".

У новорічну ніч 31 грудня невідомі підірвали пам'ятник Сталіну, проте встановити їхні особи слідству наразі не вдалося.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.