КЛІНЧАЄВ ЗБРЕХАВ ПРО ПАМ'ЯТНИК КАТЕРИНІ ІІ У ЛУГАНСЬКУ

Влада Луганська не ухвалювала рішення про встановлення в місті пам'ятника російській імператриці Катерині II.

Про це повідомляє УНІАН із посиланням на заступника начальника управління Луганської міської ради з питань внутрішньої та інформаційної політики Олександра Савенка.

За його словами, рішення встановити в Луганську пам`ятник російській імператриці Катерині II може ухвалити лише громада (територіальна громада, орган місцевого самоврядування) міста.

"Громада міста такого рішення не приймала, - сказав Савенко. - Раніше пропонувалося пам`ятник Катерині II встановити в Сквері Пам`яті, але це викликало негатив у громадськості Луганська. Зараз оголошено конкурс на тематику пам`ятника, який планується встановити в цьому сквері".

Керівник прес-служби обласної ради Олена Бугаєць також заявила, що обласна влада не виділяла землю під установлення пам`ятника російській імператриці.

"Виділяти землю в місті може міська рада, а не обласна. Обласна рада землю в Луганську не виділяє", - наголосила Бугаєць.

У жовтні 2011 року скандальний депутат Луганської обласної ради Арсен Клінчаєв заявив, що в Луганську встановлять пам`ятник Катерині ІІ і під це облрада вже нібито "виділила землю в центрі міста".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.