Комуністи обіцяють 7 листопада встановити в Запоріжжі нового Сталіна

Запорiзькi комунiсти 7 листопада мають намiр встановити новий пам'ятник Йосипу Сталiну, а також партизанцi Зої Космодем'янськiй біля обласного комітету Компартії України.

Про це повідомляє "Інтерфакс".

"Пiсля терористичного акту, скоєного на територiї Запорiзького обкому партiї, та руйнування пам'ятника Сталiну ветерани оголосили про початок збору коштiв на вiдновлення пам'ятника Йосипу Сталiну, а також герою вiйни - Зої Космодем'янськiй", - сказав секретар Запорiзького обкому КПУ Олександр Зубчевський.

Зубчевський зазначив, що пам'ятники Сталiну і Космодем'янськiй будуть встановлені у скляній вiтринi, спорудженій перед будiвлею обкому КПУ.

"Дату вiдкриття пам'ятника ми обрали невипадково, - додав комуніст. - Саме 7 листопада 1941 року було проведено легендарний парад на Червонiй площi на честь 24-ї рiчницi Великої Жовтневої соцiалiстичної революцiї. Саме цього дня перед учасниками параду виступив Йосип Віссаріонович Сталiн.

Виготовлене з силуміну (сплаву алюмінію з кремієм) погруддя Сталіну в Запоріжжі було встановлено 5 травня 2010 року перед будинком Запорізького обкому КПУ. За його виготовлення комуністи заплатили 109 тисяч гривень.

28 грудня 2010 невідомі пошкодили бюст, відрізавши йому голову. Відповідальність за скоєне взяла на себе націоналістична організація "Тризуб".

У новорічну ніч 31 грудня невідомі підірвали пам'ятник Сталіну, проте встановити їхні особи слідству наразі не вдалося.

Звинувачення у пошкодженні пам'ятника Сталіну в Запоріжжі було пред'явлено дев'ятьом "тризубівцям". Вони були заарештовані, проте 13 квітня Жовтневий районний суд Запоріжжя звільнив їх з-під арешту на поруки народних депутатів України.

Про легенди й міфи стосовно "пам'ятника" Сталіну в Запоріжжі читайте на "Історичній Правді".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.