Спецпроект

Голодомор порятував сьогоднішню Україну від кровопролиття - італійський історик

"Обрання Голодомору в якості центральної події в історії України зіграло свою роль у мирному характері сучасної історії України", – сказав італійський історик та економіст Андреа Ґраціозі.

Про це повідомляє "Голос Америки".

"Якщо держава обирає трагедію в якості основи своєї легітимізації – це добре для її народу, - зазначив Ґраціозі. - Значно гірше, якщо в якості центральної події історії обирається військова перемога над кимось, чи досвід утискання когось".

За словами науковця, вибір історичної основи для легітимізації держави – це політичне рішення: "На мою думку, те, що такою подією обрано Голодомор, від якого постраждали всі українці та народи, які мешкали на території України, – це дуже правильно та сміливо".

"20 років без жодного конфлікту – це значне досягнення, - підкреслив історик. - Незважаючи на численні затяті протистояння, протягом цього часу в Україні жодного разу не пролилася кров. Голодомор може тлумачитись по-різному в межах України, проте факту цієї події не можливо позбавитись".

Андреа Ґраціозі – професор історії в університеті Неаполя імені Федеріко ІІ та президент Італійського товариства вивчення сучасної історії.

За словами італійського вченого, він "став рабом української історії" після того, як почав досліджувати індустріалізацію в СРСР. Він крок за кроком – через дослідження громадянської війни у Радянському Союзі, до вивчення ролі національностей та селян у ній – прийшов до дослідження голоду в Україні у 30-их роках.

Ґраціозі каже, що не міг спати багато місяців, коли в архівах міністерства закордонних справ Італії знайшов листи дипломатів, які розповідати про голод в Україні.

"Події, про які йшлося в листах, були надзвичайно важкими для усвідомлення. Я був глибоко вражений. Зокрема і через це, листи були опубліковані лише через 2 роки після їх відкриття", – розповів науковець.

У 2007-му році видавництво "Фоліо" опублікувало упорядковану Андреа Ґраціозі книгу "Листи з Харкова. Голод в Україні та на Північному Кавказі в повідомленнях італійських дипломатів. 1932 – 1933-ті роки".

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.