Спецпроект

Рада не захотіла відзначати ювілеї Сліпого, Мазепи і Голодомору

Верховна Рада не прийняла проект постанови про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2012 році і зняла його з розгляду.

Про це повідомляє РІСУ.

Проект постанови про відзначення у 2012 році (реєстр. № 8769), внесений народними депутатами України В.Карпуком та В.Яворівським, визначав перелік найважливіших подій у суспільно-політичному житті України та ювілеїв видатних осіб, які у 2012 році повинні відзначатися на загальнодержавному рівні.

Серед інших дат пропонувалося в наступному році 17 лютого відзначити 120 років від дня народження Сліпого (Коберницького) Йосипа Івановича (1892-1984) – Предстоятеля Української Греко-Католицької Церкви, політичного, релігійного та наукового діяча.

Також планувалося 25 липня відзначити 325 років з часу обрання гетьманом України Івана Степановича Мазепи.

У проекті постанови є й інші важливі дати, пов’язані з релігійно-суспільним життям України. Так, пропонується відзначати у 2012 році 150 років від початку проектування та будівництва Володимирського кафедрального собор; 80 років вшанування пам’яті жертв Голодомору.

За результатами вчорашнього голосування у ВР України, Проект Постанови про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2012 році не прийнятий і знятий з розгляду, пише РІСУ.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.