Суд визнав, що Володимир отримав Героя України законно

Вищий адміністративний суд України підтвердив законність указу президента про присвоєння голові УПЦ (МП) Володимиру звання Героя України.

Про це повідомляє "Газета.ua".

Вищий адмінсуд на засіданні в середу виніс постанову про відмову в задоволенні позову громадянина Анатолія Ільченка (пенсіонер з Миколаєва) до президента України про визнання неправомірним указу президента про присвоєння Героя України Володимиру.

Позивач просив суд визнати указ президента неправомірним, оскільки, на його переконання, таким чином голова держави втрутився у релігійну діяльність і вийшов за межі своїх повноважень.

"В указі сказано, що митрополит Володимир сіє благополуччя, а я хочу сказати, що крім релігійної діяльності Володимир займається політичною, яка не на користь українцям", - сказав Ільченко, даючи пояснення у суді.

Він підкреслив, що в указі президента не сказано про скоєння Володимиром "героїчних подвигів", і не вказано жодних досягнень, за які голова УПЦ був удостоєний звання Героя України.

При цьому, відповідаючи на запитання суду, чи відчуває він особисту неприязнь до митрополита або до православної церкви, Ільченко сказав: "У мене немає особистої неприязні до Володимира і православної церкви, я просто хочу, щоб президент не виходив за рамки своїх повноважень".

Колегія суддів Вищого адмінсуду Україні в середу повністю розглянула позов і винесла постанову про відмову в його задоволенні.

Нагадаємо, влітку 2011 року Віктор Янукович присвоїв митрополиту Володимиру і ще кільком громадянам звання "Герой України".

2 серпня Вищий адміністративний суд України підтвердив незаконність присвоєння звання Героя України Степану Бандері та Роману Шухевичу.

Наступного дня в.о. міністра юстиції Інна Ємельянова заявила, що це рішення ВАСУ може бути оскаржене у Верховному Суді.

Загалом з 1998 року звання Героя України отримали - враховуючи Бандеру і Шухевича - 262 людини.

Детальніше про тих, кому в Україні дають найвищу нагороду, можна прочитати в статті на "Історичній Правді".

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.