Суд визнав, що Володимир отримав Героя України законно

Вищий адміністративний суд України підтвердив законність указу президента про присвоєння голові УПЦ (МП) Володимиру звання Героя України.

Про це повідомляє "Газета.ua".

Вищий адмінсуд на засіданні в середу виніс постанову про відмову в задоволенні позову громадянина Анатолія Ільченка (пенсіонер з Миколаєва) до президента України про визнання неправомірним указу президента про присвоєння Героя України Володимиру.

Позивач просив суд визнати указ президента неправомірним, оскільки, на його переконання, таким чином голова держави втрутився у релігійну діяльність і вийшов за межі своїх повноважень.

"В указі сказано, що митрополит Володимир сіє благополуччя, а я хочу сказати, що крім релігійної діяльності Володимир займається політичною, яка не на користь українцям", - сказав Ільченко, даючи пояснення у суді.

Він підкреслив, що в указі президента не сказано про скоєння Володимиром "героїчних подвигів", і не вказано жодних досягнень, за які голова УПЦ був удостоєний звання Героя України.

При цьому, відповідаючи на запитання суду, чи відчуває він особисту неприязнь до митрополита або до православної церкви, Ільченко сказав: "У мене немає особистої неприязні до Володимира і православної церкви, я просто хочу, щоб президент не виходив за рамки своїх повноважень".

Колегія суддів Вищого адмінсуду Україні в середу повністю розглянула позов і винесла постанову про відмову в його задоволенні.

Нагадаємо, влітку 2011 року Віктор Янукович присвоїв митрополиту Володимиру і ще кільком громадянам звання "Герой України".

2 серпня Вищий адміністративний суд України підтвердив незаконність присвоєння звання Героя України Степану Бандері та Роману Шухевичу.

Наступного дня в.о. міністра юстиції Інна Ємельянова заявила, що це рішення ВАСУ може бути оскаржене у Верховному Суді.

Загалом з 1998 року звання Героя України отримали - враховуючи Бандеру і Шухевича - 262 людини.

Детальніше про тих, кому в Україні дають найвищу нагороду, можна прочитати в статті на "Історичній Правді".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.