СУД НЕ ПОВЕРТАТИМЕ БАНДЕРІ І ШУХЕВИЧУ ЗВАННЯ ГЕРОЇВ

Вищий адмінсуд відмовив у допуску до провадження Верховного Суду справи про позбавлення лідера ОУН Степана Бандери і головнокомандувача УПА Романа Шухевича звань героїв.

Як повідомляє адвокат Володимир Оленцевич, котрий оскаржував в Донецькому суді укази про присвоєння звань, таке рішення було озвучено на судовому засіданні у Вищому адміністративному суді, пише "Остров".

"Тепер можна сміливо говорити про повну відсутність будь-яких процесуальних можливостей у законодавстві України для скасування судових рішень про незаконність указів президента Віктора Ющенка про присвоєння звання Героя України Роману Шухевичу і Степану Бандері", - зазначив Оленцевич.

Слід зазначити, що заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі подається до Верховного Суду через Вищий адмінсуд. При цьому вирішення питання про допуск справи до провадження Верховного Суду здійснюється колегією у складі п'яти суддів Вищого адмінсуду, яка формується без участі суддів, які постановили оскаржуване рішення.

Рівно чотири роки тому, 14 жовтня 2007 року, екс-президент Віктор Ющенко присвоїв звання героя Роману Шухевичу. Пізніше, у січні 2010 року звання героя удостоївся Степан Бандера.

У квітні 2010-го Донецький апеляційний адмінсуд визнав рішення про присвоєння звання головнокомандувачу УПА незаконним, мотивуючи це тим, що Героєм України може стати лише громадянин країни, а Шухевич де-юре таким не був.

У вересні 2010 року за тією ж схемою звання героя позбувся лідер ОУН Степан Бандера.

У Вищий адмінсуд було подано 6 касаційних скарг на рішення у справі Шухевича, і 10 - у справі Бандери (серед авторів, зокрема, були Віктор Ющенко, син Шухевича Юрій, а також онук Бандери Степан).

2 серпня Вищий адміністративний суд України підтвердив незаконність присвоєння звання Героя України Степану Бандері та Роману Шухевичу.

Наступного дня в.о. міністра юстиції Інна Ємельянова заявила, що це рішення ВАСУ може бути оскаржене у Верховному Суді.

Загалом з 1998 року звання Героя України отримали - враховуючи Бандеру і Шухевича - 262 людини.

Детальніше про тих, кому в Україні дають найвищу нагороду, можна прочитати в статті на "Історичній Правді".

Нагадаємо, що сьогодні в Україні відзначається 69-а річниця утворення Української Повстанської армії.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.