Вайда зніме кіно про Валенсу. З Монікою Белуччі

"Ми - народ польський" - так називатиметься нова картина Анджея Вайди, яка буде запущена у виробництво в листопаді.

Про це повідомляють "Подробности" з посиланням на Film New Europe.

Фільм, прем`єра якого назначена на 2012 рік, присвячений лідерові польського профспілкового руху "Солідарність" 1980-их років Леху Валенсі.

Про те, що Анджей Вайда планує зняти фільм про Валенсу, стало відомо в лютому 2009 року. "Мене турбує і дратує нинішня ситуація, в якій героя "Солідарності" Леха Валенсу, котрий зіграв таку важливу роль в нашій історії, атакують люди, які в порівнянні з ним просто ніхто", - пояснив тоді режисер.

Гофман зняв 3D-фільм про Варшавську битву (ВІДЕО)

Відомо, що в новому фільмі Вайди Моніка Белуччі виконає роль італійської журналістки Оріани Фаллачі, яка інтерв`ювала, зокрема, Муаммара Каддафі, Федеріко Феліні, Ден Сяопіна і Ясіра Арафата. На початку 80-х років Фаллачі поговорила й з Валенсою.

Не дивлячись на те, що до зйомок залишився всього місяць, виконавець головної ролі у фільмі досі так і не визначений.

Василь Стус: "Я захоплений польськими звитяжцями і шкодую, що не поляк"

Крім Белуччі, Анджей Вайда хотів би зняти в своєму фільмі й інших іменитих акторів. Так, наприклад, ходять чутки, що в ролі Маргарет Тетчер режисер бачить Меріл Стріп, яка зараз знімається в ролі Тетчер у фільмі "Залізна леді" (The Iron Lady).

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.