Суддя Кірєєв узявся за тих, хто смажив яєчню на Вічному вогні

О 9 ранку 19 вересня суддя Печерського райсуду Києва Родіон Кірєєв проводив розгляд кримінальної справи за обвинуваченням Сінькова Г. О. і Донець Г. В. у нарузі над могилою Невідомого солдата.

Як ідеться в документі про призначення цього засідання, дана справа порушена за ч. 2 статті 297 Кримінального кодексу України, повідомляє УП.

У цьому пункті Кримінального кодексу йдеться:

"Наруга над могилою, іншим місцем поховання, над тілом (останками, прахом) померлого або над урною з прахом померлого, а також незаконне заволодіння тілом (останками, прахом) померлого, урною з прахом померлого, предметами, що знаходяться на (в) могилі, в іншому місці поховання, на тілі (останках, прахові) померлого, - вчинені повторно або за попередньою змовою, групою осіб, або з корисливих чи хуліганських мотивів, або щодо братської могили чи могили Невідомого солдата, або поєднані із застосуванням насильства чи погрозою його застосування".

Ці діяння караються обмеженням волі на строк від 3-х до 5-ти років або позбавленням волі на той самий термін.

30 червня Кірєєв відпустив на підписку про невиїзд активістку об'єднання "Братство Св. Луки" Ганну Сінькову, яку обвинувачують у смаженні яєчні на Вічному вогні.

Як відомо, Кірєєв є також головуючим суддею у справі проти екс-прем'єр-міністра Юлії Тимошенко щодо газових контрактів із Росією від 2009 року.

Нагадаємо, у грудні минулого року було затримано студентку Ганну Сінькову, яка з декількома іншими дівчатами посмажила яєчню на Вічному вогні у Парку слави в Києві.

Крім того у липні за підозрою у смаженні яєчні на Вічному вогні у Парку Слави 21 червня було затримано ще трьох молодих чоловіків, серед них - виконуючого обов'язки прес-секретаря Київської міської організації партії "Свобода".

Могила Невідомого солдата і музей Голодомору - два монументи, які є частиною державного протоколу України. Іноземні делегації, які перебувають в Україні з державними та офіційними візитами, відвідують ці меморіали.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.