Спецпроект

Янукович про Бандеру: "Героїв не дають, ними стають"

Президент Віктор Янукович не ставить під сумнів рішення суду щодо позбавлення звання Героїв України Романа Шухевича й Степана Бандери.

Про це він заявив у Таврійську Херсонської області в четвер, відповідаючи на запитання, чи вважає він справедливими заяви опозиції про несправедливість рішень суду про позбавлення звань Героїв України Шухевича й Бандери.

"Я ніколи не ставив під сумнів рішення будь-яких судів", - заявив Янукович, цитує його УП з посиланням на "Інтерфакс".

"Порядок у державі буде тоді, коли так до цього буде ставитися й суспільство", - додав президент.

За словами Януковича, "героїв ніхто не дає - героями стають люди".

Хто є хто у списку Героїв України

"Але, якщо подивитися в минуле нашої історії й будувати наше майбутнє на минулій історії, у якій було дуже багато протиріч, ми будемо обкрадати своє майбутнє, і це буде неправильно", - сказав він.

Янукович нагадав про те, що неодноразово говорив про важливість того, щоб минулій історії оцінку давали сучасники й історики.

"Це - моє ставлення до цих питань", - підкреслив він.

Як відомо, 2 серпня Вищий адміністративний суд України залишив у силі рішення донецького суду про визнання незаконним присвоєння звання Героя України головнокомандувачу УПА Роману Шухевичу й лідеру ОУН Степану Бандері.

Водночас у Міністерстві юстиції визнають, що це звання може бути повернуте цим історичним особам.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.