Спецпроект

В Австралії знайшли сліди динозаврів з Південного полюсу (ФОТО, ВІДЕО)

Американські палеонтологи знайшли 24 трипалі динозаврячі сліди на піску, який 105 мільйонів років тому був частиною гіпотетичного континенту Гондвана.

Про це повідомляє The History Blog.

Сліди динозаврів були знайдені на пляжі у південному австралійському пляжі Вікторія. 24 відбитки лап на камінні - це найбільша кількість слідів полярних динозаврів, які були будь-коли знайдені разом у Південній півкулі.

Відбитки були залишені кількома групами невеличких тероподів - двоногих трипалих ящерів, переважно хижаків ери мезозою. Ентоні Мартін з університету Еморі (Атланта, США) припускає, що йдеться про сліди орнітомімозаврів, яких також називають "страусячими" динозаврами за їхню подібність до будови страуса.

 Лапа тиранозавра - одного з найбільших триподів. Музей природничої історії в Чикаго

Очевидно, що сліди відбилися на піску, який через мільйони років став камінням-пісчаником. Це сталося влітку, оскільки взимку земля змерзалася, та й динозаври були менш активними. 105 млн років тому Австралія належала до гіпотетичного палеографічного континенту Гондвана, куди входила і Антарктида.

Тоді планета проходила період глобального потепління, тому в районі, близькому до Південного полюсу, влітку була температура біля 20 градусів за Цельсієм. "Ці сліди пояснять нам, як динозаври співіснували з полярними екосистемами, що може бути цікавим і для геології", - зазначив Ентоні Мартін.

 Фото: ibtimes.com

Сліди різні за розмірами і свідчать, що їхні власники могли мати розмір від курки до чималого журавля. Серед них є й послідовні відбитки лап однієї й тієї ж тварини.

Маленький, середні і великі сліди могли належати трьом батькам і їхньому дитинчаті. "Така собі маленька динозавряча родина, - додав Мартін. - Але це чистісіньке припущення".

Оскільки пісчаник є доволі крихким каменем, команда дослідників вирізала дві плити (кожна вагою близько 700 кг) з найбільш чіткими слідами, щоб відправити їх у музей штату Вікторія.


Ентоні Мартін показує знайдені сліди

Там iз них знімуть силіконові зліпки для подальшого вивчення.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.