Спецпроект

Комуністи обурені, що пам'ятник Голодомору вже треба ремонтувати

Запорізькі комуністи, які будують пам'ятники Леніну і Сталіну за власний кошт, вважають, що встановлення монументів жертвам Голодомору теж має проводитися за рахунок приватних осіб, а не держави.

Фракція комуністів у Запорізькій міськраді хоче, щоб екс-губернатор Запорізької області Євген Червоненко профінансував реконструкцію пам'ятника жертвам голодомору і сталінських репресій, встановлений у Запоріжжі.

Про це під час сьогоднішньої сесії міськради заявив депутат від КПУ Олександр Зубчевський, передає "Запоріжжя. Коментарі".

"На якій підставі проводиться реконструкція пам'ятника? За чий рахунок? Наскільки я пам'ятаю, ми не голосували за виділення з бюджету коштів на ремонт цього пам'ятника", - заявив Зубчевський.

Також він зазначив, що мова йде про 50 тисяч гривень.

Крім того, Зубчевський обурився тим, що відносно новий пам'ятник вже вимагає реконструкції.

"Вражає те, що цьому пам'ятнику всього три роки, а його вже реконструюють", - сказав депутат.

Також він нагадав колегам, що ініціатором будівництва пам'ятника виступав екс-губернатор Запорізької області Євген Червоненко. Саме він, на думку Зубчевського, і має профінансувати реконструкцію пам'ятника.

Нагадаємо, що у квітні цього року запорізькі комуністи встановили за власний кошт пам'ятник Леніну в селі Новослобідка.

У травні 2010 року Запорізький обком КПУ встановив у Запоріжжі погруддя Сталіну з силуміну. Сім місяців по тому - в грудні 2010 року - невідомі спиляли пам'ятнику голову, а в новорічну ніч його підірвали. Спорудження монумента обійшлося запорізьким комуністам у 109 тисяч грн.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.