Спецпроект

Угорський суд виправдав угорця, звинуваченого в убивстві євреїв і ромів

Угорський суд виправдав колишнього угорського жандарма, 97-річного Шандора Кепіро, звинуваченого у військових злочинах в Сербії в 1942 році.

Про це повідомляє "Жеч Посполіта".

За словами прокурорів, патруль під командуванням Кепіро, що перебував на той час у званні капітана, знищив чотирьох людей у місті Новий Сад в Сербії 23 січня 1942. Кепіро також підозрюють у виконанні страти більш ніж тридцяти цивільних осіб на березі Дунаю.

Прокурор зажадав довічного ув'язнення для Кепіро. Історики, призначені в якості експертів в процесі, заявили, що документи, на яких грунтується звинувачення, були або неповні, або погано перекладені.

Оголошення виправдального вироку було зустрінуте оплесками десятки людей, присутніх в залі суду.

Кепіро, який після війни втік до Аргентини, де жив до повернення в Угорщину в 1996 році, був у списку найбільш розшукуваних нацистських злочинців Центру Візенталя. У 2006 році його місцезнаходження вирахував працівник Центру Єфраїм Зурофф. Тоді ж угорська влада порушила справу проти Кепіро.

Між 21 і 23 січня 1942 року в Новім Саді було вбито більше 1200 мирних громадян - сербів, євреїв і ромів. В цей час Новий Сад разом із провінцією Воєводина був окупований угорськими військами. На початку 1942-го окупаційна влада розпочала каральні акції у відповідь на активність югославських партизан.

1938: угорські війська окуповують Ужгород і Мукачево (ВІДЕО)

"Виправдальний вирок не є несподіваним для угорського суспільства, яке ще не дозріло до того, щоб визнати своє минуле, - повідомила представниця Центру Візенталя в Сербії Анна Френкель. - Ми продовжуватимемо нашу боротьбу. До перемоги".

Центр Візенталя подав апеляцію.

Речник сербського суду з питань військових злочинів Бруно Векаріч зазначив, що поки що є тільки вирок першої інстанції: "Не можемо його коментувати. Але вочевидь не задоволені з такого рішення і чекаємо, що апеляція змінить його".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.