Спецпроект

Пам'ятник Сталіну обійшовся комуністам у більш ніж 100 тисяч грн

Запорізький обком Компартії України заплатив автору пам'ятника Сталіну Борису Чаку за цю скульптуру понад 109 тис. грн.

Як передає "Інтерфакс", про це скульптор заявив на засіданні Жовтневого райсуду Запоріжжя, де триває розгляд справи щодо дев'яти членів ВО "Тризуб", які звинувачуються в обезголовлюванні пам'ятника Сталіну на території Запорізького обкому КПУ.

Для встановлення реальної суми збитку, завданого місцевому обкому КПУ в результаті пошкодження погруддя Сталіна, суд заслухав двох свідків - скульптора Чака та голову Запорізького товариства охорони пам'яток Валерія Козирєва.

Як заявив суду Борис Чак, за виготовлення пам'ятника Сталіну він отримав від комуністів в цілому більше 109 тис. грн. При цьому, тільки 3 пластилінових ескізи скульптури заввишки близько 30 см "потягнули" більш ніж на 40 тис. грн. Ці гроші, він отримав від замовника, решта - 69 тис. грн обком Компартії перерахував йому за допомогою посередника - Запорізького товариства охорони пам'яток.

Також Чак повідомив, що основний транш від комуністів - 69 тис. за виготовлення силумінового погруддя Сталіна він отримав пізніше на особистий рахунок приватного підприємця вже від громадської організації - Запорізького товариства охорони пам'яток.

Погруддя Сталіну в Запоріжжі було встановлено 5 травня 2010 року на території Запорізького обкому КПУ. 28 грудня 2010 невідомі пошкодили бюст, відрізавши йому голову. Відповідальність за скоєне взяла на себе націоналістична організація "Тризуб".

У новорічну ніч 31 грудня невідомі підірвали пам'ятник Сталіну, проте встановити їхні особи слідству наразі не вдалося.

Звинувачення у пошкодженні пам'ятника Сталіну в Запоріжжі було пред'явлено дев'ятьом "тризубівцям". Вони були заарештовані, проте 13 квітня Жовтневий районний суд Запоріжжя звільнив їх на час судового процесу з-під арешту на поруки народних депутатів України.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.