Спецпроект

На Байковому реставрують вандалізовану могилу Лесі Українки

До 1 серпня - Дня вшанування пам'яті відомої поетеси - будуть завершені роботи з реставрації пам'ятника Лесі Українці та впорядкування меморіалу родини Косачів.

Про це повідомила "Рідній країні" адміністрація Музею видатних діячів української культури Лесі Українки, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського, Михайла Старицького.

Як відомо, у минулому році на Байковому цвинтарі на місці поховання Лесі Українки було вчинено акт вандалізму: по всьому периметру пам'ятника поетеси знищено його декоративне оздоблення - бронзову гірлянду з лаврів та квітів, традиційний символ народної шани.

"Ясна провідна зоря". До 140-річчя з дня народження Лесі

Це оздоблення було невід'ємною складовою творчого задуму відомого скульптора, народного художника України Галини Петрашевич; сам пам'ятник, встановлений у 1939 році, є пам'яткою історії та культури.

На громадянській панахиді 30 липня 2010 року Музей видатних діячів української культури Лесі Українки, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського, Михайла Старицького виступив із закликом посприяти фаховою майстерністю, порадою чи коштами реставрації ушкодженого пам'ятника Лесі Українки та впорядкуванню меморіалу родини Косачів.

Головне управління охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації, на жаль, спромоглося тільки на відновлення гірлянди в гіпсі, матеріалі недовговічному та нестійкому до атмосферних впливів.

Викриття радянських фальсифікацій Лесі Українки

Високопрофесійне проведення реставраційних робіт пам'ятника (відтворення бронзової гірлянди) зголосився безкоштовно провести знаний скульптор, майстер по роботі з бронзою Володимир Щур (киянам добре відомі його роботи - пам'ятники Леоніду Бикову, Владиславу Городецькому, Олені Телізі; скульптурні зображення головних героїв п'єси М.Старицького "За двома зайцями" на Андріївському узвозі та ін.).

А відновленню первісного вигляду пам'ятки історії та культури в бронзі Музей завдячує допомозі небайдужих українців, громадських діячів Миколи Томенка та Миколи Даневича.

Цього року ми відзначаємо 140-річчя від дня народження Лесі Українки та 100-ліття створення нею геніальної драми-феєрії "Лісова пісня", що стала вершиною української драматургії.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.