Спецпроект

П'яниця потрощив битою портрети ветеранів на Дніпропетровщині

Міліція затримала п'яного молодика, який бейсбольною битою бив скло на портретах ветеранів Великої Вітчизняної війни на Алеї військової слави у місті Першотравенськ (Дніпропетровська область).

Як повідомляє Інтерфакс-Україна з посиланням на відділ зв'язків з громадськістю ГУ МВС України в Дніпропетровській області, дзвінок свідків інциденту надійшов до чергової частини вранці у вівторок.

Прибувши на місце, правоохоронці за наявними прикметами за півгодини затримали підозрюваного, 20-річного місцевого жителя. Зловмисника, котрий перебував у стані алкогольного сп'яніння, перевезли у міське відділення міліції.

"Того ранку він прийшов на Алею військової слави, де знаходяться 25 двосторонніх бігбордів з портретами ветеранів Великої Вітчизняної війни-жителів Першотравенська. Незважаючи на те, що дерев'яні короби з портретами висіли на висоті 2,5 метра над землею, молода людина змогла за допомогою металевої бейсбольної бити розбити скло на семи бігбордах", - наголошується в повідомленні міліції.

Наразі вирішується питання про порушення відносно зловмисника кримінальної справи за ст. 296 (хуліганство) Кримінального кодексу України і про обрання запобіжного заходу.

Нагадаємо, в ніч на вівторок був також зруйнований пам'ятник воїнам-афганцям у Києві на Подолі навпроти Іллінської церкви. Міліція поки що не встановила особи злочинців.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.