Спецпроект

Заарештовано одну з тих, хто оскверняв могилу Невідомого солдата

29 березня 2011 року заарештовано 32-річну жінку, яка брала участь у смаженні яєчні на Вічному вогні.

Про це повідомляє Gazeta.ua з посиланням на прес-службу "Братства".

Прокуратура Печерського району Києва звинувачує активістку "Братства" Ганну Сінькову за статтею "наруга над могилою", що карається строком від 3 до 5 років позбавлення волі.

Як відомо, справа порушена за участь Сінькової в акції зі смаженням яєчні на вічному вогні у "Парку вічної слави" в Києві 16 грудня минулого року.

Як стверджує прес-служба організації, співробітники карного розшуку увірвалися до квартири активістки, вилучили комп'ютер та всі особисті речі.

"Після допиту в Печерському райвідділі дівчину негайно доставили до ІТТ (ізолятора тимчасового тримання), аби не дати змоги батькам та адвокату зустрітися з арештованою та передати їй передачу", - зазначається в повідомленні.

"Наступні дні у райвідділі та прокуратурі Печерського району тривали багатогодинні допити за участю слідчого в справі Дмитра Цуркана та заступника прокурора району", - повідомляє прес-служба організації.

1 квітня Печерський суд Києва виніс рішення - на час слідства утримувати дівчину в Лук'янівському СІЗО.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.