Спецпроект

У Білгороді-Дністровському пошкодили пам'ятник жертвам Голодомору

Невідомі зірвали з постаменту пам'ятник жертвам Голодомору в Білгороді-Дністровському Одеської області.

Акт вандалізму стався у ніч на 1 лютого, повідомляє "Інтерфакс-Україна" з посиланням на Білгород-Дністровську міськраду.

Наразі робітники відвезли пам'ятник з парку, де він був встановлений, і виготовляють нове кріплення. Сама стела не постраждала.

Співрозмовник агентства зазначив, що пам'ятник можуть повернути на місце вже через тиждень.

Разом з тим, в правоохоронних органах про все це не знають.

Як повідомляють деякі одеські ЗМІ, це вже не перший випадок вандалізму, який був зафіксований щодо цього пам'ятника.

Тоді пошуки хуліганів результату не дали.

Про інші випадки наруги над пам'ятниками читайте за тегом "вандалізм"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.