Спецпроект

МЕР ЗАПОРІЖЖЯ: ПАМ'ЯТНИК СТАЛІНУ - НЕЗАКОННИЙ

Пам'ятник Сталіну на території Запорізького обкому Компартії встановлено незаконно, оскільки спочатку не був внесений в архітектурний проект. У разі появи біля будинку КПУ нового пам'ятника Сталіну його знесуть.

Про це в інтерв'ю агенції "Інтерфакс-Україна" заявив мер Запоріжжя Олександр Сін.

"Пам'ятник Сталіну в Запоріжжі був встановлений не у відповідності до затвердженого проекту. У проекті Запорізького обкому Компартії України немає пам'ятника: проект його не передбачає. В даний час ми не підписали акт введення в експлуатацію цього об'єкту - обкому КПУ, і не підпишемо до того часу, доки він не буде приведений у відповідність. Тому вживемо всіх заходів для знесення пам'ятника Сталіну, якщо комуністи його знову встановлять", - повідомив міський голова Запоріжжя.

Сін зазначив, що "пам'ятник Сталіну не може бути узгоджено в рамках існуючого архітектурного проекту обкому КПУ, а доводи комуністів про те, що пам'ятник Сталіну - мала архітектурна форма - лукавство".

"Пам'ятник yстановлений на елементі будівлі, тому він не є малою архітектурною формою в жодному випадку. Він підлягає погодженню відповідно до діючої документації, а його в узгодженнях не було. Це не ваза з квітами, це елемент на фасаді будівлі. Тому це все лукавство . Я думаю, якби б спочатку все робилося відповідно до законодавства, то цієї ситуації в Запоріжжі б не було", - підкреслив O. Сін.

У травні 2010 року на території Запорізького обкому Компартії України було відкрито силуміновий бюст Йосипа Сталіна, який, за твердженнями КПУ, був оформлений як кіоск ("мала архітектурна форма"). 28 грудня 2010 невідомі відрізали пам'ятнику голову, а в новорічну ніч підірвали.

Легенди і міфи влади та ЗМІ про погруддя Сталіну в Запоріжжі перераховані тут

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.