Спецпроект

Присвоєння Бандері звання Героя України було помилковим кроком?

Деякі історики вважають помилковим присвоєння лідерові ОУН Степану Бандері звання Героя України, повідомляє "Інтерфакс".

"Давати історичним персонажам, які пішли з життя, орден Держави - це абсолютно надумана річ, так можна дійти і до Ярослава мудрого", - сказав завідувач відділом Інституту історії НАН України Владислав Верстюк на прес-конференції в п'ятницю в Києві.

На його думку, Степан Бандера з орденом або без нього для одних був і залишиться героєм, а для інших антигероєм.

Верстюк вважає, що Бандера є великим українським міфом, який дозволив відновити незалежність України в 90-х роках і викинути його з історії України неможливо.

У відповідь член Центрального комітету Комуністичної партії України, історик Сергій Гмиря, який теж брав участь у прес-конференції, висловив думку, що Бандері "взагалі не було за що присвоювати" звання Героя України, оскільки у нього "немає заслуг перед країною".

Як повідомлялося, 20 січня 2010 року третій президент України Віктор Ющенко присвоїв звання Героя України Степану Бандері.

2 квітня 2010 Донецький окружний адміністративний суд визнав протиправним і підлягає скасуванню указ президента Ющенка про присвоєння Бандері звання Героя України. Таке рішення обумовлене тим, що звання Героя може бути присвоєно лише громадянам України, а Бандера помер у 1959 р. - до створення української держави. При цьому Конституційний суд відмовив у відкритті конституційного провадження у справі про конституційність указу Ющенка.

У червні 2010 року Донецький апеляційний адміністративний суд виніс ухвалу, в якій залишив без задоволення 20 апеляційних скарг на постанову Донецького окружного адмінсуду від 2 квітня 2010 року.

У Вищому адміністративному суді 12 січня 2011 повідомили, що касації на рішення Донецького апеляційного адміністративного суду про скасування указу В. Ющенка про присвоєння Бандері звання Героя України не розглядалися, і ВАСУ не призупиняв дію рішення цього суду. Таким чином, на даний момент воно набуло законної сили.

Як пояснили агентству "Інтерфакс-Україна" у ВАСУ, касаційні скарги на це рішення будуть розглянуті, щойно їх призначать до розгляду. Раніше касації були прийняті у виробництво в ВАСУ, але їхній розгляд було відкладено на невизначений термін.

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.