200 років тому вийшли друком "Казки" братів Ґрімм. Як це було

Двісті років тому, 20 грудня 1812 року, вийшов перший том знаменитих казок братів Ґрімм. Вийшов, узагалі-то, випадково. Й автори зовсім не вважали казки головною своєю книгою.

Жив-був один письменник. Звали його Ахім фон Арнім (Achim von Arnim). Одного разу він читав рукопис своїх друзів, як було описано пізніше, "міряючи кроками кімнату".

При цьому фон Арнім так сильно заглибився в читання, що - як свідчать апокрифи - "не помічав, як балансує на його голові, легко змахуючи крилами, ручна канарка, яка, схоже, чудово почувалася в його густих кучерях".

Ця сцена дійшла до нас в описі братів Ґрімм. Якоб і Вільгельм (Jacob und Wilhelm Grimm) були тими самими друзями Ахіма фон Арніма, яких той відвідав у місті Касселі в 1812 році і рукопис яких читав із таким захопленням, що не помічав канарки на своїй голові.

Якоб і Вільгельм Ґрімм

До думки Ахіма брати Ґрімм, вельми плодовиті літератори, ставилися з великою повагою. Тим не менше вони були трохи здивовані, коли з усіх їхніх рукописів, прочитаних того вечора, фон Арнім обрав збірку казок.

Найпопулярніші

До Різдва 1812 казки вперше вийшли окремою книжкою - під заголовком "Дитячі і домашні (тобто родинні) казки, зібрані братами Ґрімм". Шістнадцять авторських примірників цієї книги з позначками, коментарями і доповненнями братів Ґрімм оголошені ЮНЕСКО документальною спадщиною людства.

Романтик фон Арнім, один із видавців збірки народних пісень, буквально змусив свого часу нерішучих Якоба та Вільгельма нарешті опублікувати казки, які ті збирали протягом багатьох років.

Жодна із книг братів Ґрімм не може навіть приблизно зрівнятися за популярністю з їхніми казками - ані збірник німецьких народних легенд, ані тлумачний словник німецької мови в 16 томах.

Але це й не дивно: взагалі жодну з опублікованих німецькою мовою книг не перекладали так часто іншими мовами світу (загалом 160 мов!). Жодну не видавали настільки високими тиражами, як "казки братів Ґрімм", - так їх уже дуже скоро стали називати всюди за кордоном.

Перше видання казок братів Ґрімм, 1812 рік. Фото: picture-alliance/dpa

Коли в Німеччину приїхала перша торгівельна делегація з Японії, яка щойно-щойно почала налагоджувати стосунки з Європою, японські дипломати й банкіри зажадали включити у програму візиту зустріч з Якобом і Вільгельмом.

"Бременські музиканти", "Вовк і семеро козенят", "Хоробрий кравчик", "Хлопчик-мізинчик", "Солодка каша", "Пані Метелиця", "Король Дроздобород" - ось тільки декілька назв, які відомі, напевно, майже кожній людині в світі.

Або відомі під іншими назвами й у дещо зміненому вигляді. "Гензель і Ґретель", наприклад, як "Сестричка Оленка та братик Іванко", "Казка про рибака та його дружину" - як "Казка про рибака і рибку" тощо. 

Суперечки братів

"На початку XIX сторіччя важливу роль відігравав принцип народності. Особливо він стосувався Німеччини, роздробленої на велику кількість окремих князівств, - розповідає Любов Курагіна, член Асоціації германістів України. - А завдяки легендам і казкам брати-дослідники Ґрімм прагнули об’єднати німецький народ та показати його національну ідентичність".

Як саме потрібно зберігати казки? Пошук відповіді на це питання спричинив справжнісіньку дискусію між братами.

Вільгельм наполягав на тому, що необхідно удосконалювати мову казки, робити її більш літературною та приємною для читачів, у першу чергу для дітей. Він рекомендував прикрашати казку за допомогою стилістичних засобів, вводити в текст пряму мову, щоб додати динаміки розповіді.

Видання казок 1976 року. Видавництво "Веселка"

Якоб натомість переконував, що казку треба зберігати такою, як вона є - оскільки вона є частиною літературної спадщини.

Вільгельм до того ж прагнув змінити не лише форму, а й зміст, оскільки в деяких міфах він не був прийнятним для дітей. Так, у казці "Рапунцель" дівчинка була вагітна, бо таємно зустрічалася з принцом.

Новаторство братів Ґрімм полягає і у введенні ними в тексти традиційних нині "жили-були", "десь у тридесятому царстві". 

Занадто грубі або занадто пригладжені?

У казок братів Ґрімм були і навіть є сьогодні не тільки шанувальники. У 1837 році Якоб і Вільгельм, відбиваючись від критиків, написали в одній із статей, що не збираються докладно розбирати плюси своїх казок, щоб захистити їх.

"Сам факт їхнього існування в народі, - підкреслювали Ґрімм, - вже достатній для того, щоб довести їхню цінність". Тим часом уже перше видання казок викликало незадоволення представників романтизму - зокрема, Брентано. "Романтики" вважали казки занадто грубими, такими, що потребують літературної обробки.

Цікаво, що сучасні фольклористи звинувачують братів Ґрімм у прямо протилежному - в тому, що ті піддали усні народні казки занадто сильній літературній обробці.

У голлівудській версії брати Ґрімм представлені як сурові відьмаки - борці з фольклорною нечистю

Є у Ґрімм критики й іншого роду. Вони невтомно шукають, звідки ті списали свої казки, і звинувачують їх у плагіаті. Тим часом Якоб і Вільгельм ніколи й не приховували, що вони не самі вигадали свої казки, а лише записали і обробили те, що почули від казкарів і казкаров.

Однією з казкарок була Доротея Фіманн (Dorothea Viehmann), дочка гессенського шинкаря. Її предки-гугеноти [протестанти-кальвіністи - ІП] втекли від переслідувань із Франції, тому багато казок, які почули від Доротеї Якоб і Вільгельм і які вважаються класичними зразками німецького фольклору, насправді беруть початок у фольклорі французькою (як, наприклад, "Червона Шапочка" або "Кіт в чоботях ").

Хто збирав казки для Ґрімм

У перший том "Дитячих і домашніх казок" увійшло 86 казок. Книга мала шалений успіх, через що до роботи над наступним томом до братів долучилися й інші науковці. І не тільки науковці.

Відомий літературознавець Гайнц Рьоллеке (Heinz Rölleke) у своїй книзі "Справжні казки братів Ґрімм та їхні оповідачі" нараховує близько 40 людей, які "постачали" казки Якобу і Вільгельму. З них лише троє були відкрито згадані ними.

Це Філіп Отто Рунґе, видатний німецький художник-романтик, який записав народну казку, відому як "Казка про рибака і рибку", Август фон Гакстгавзен, який пишався тим, що саме він збагатив збірку братів "Бременськими музикантами", і згадана вище Доротея Фіманн, на рахунку у якої, щонайменше, два десятки казок.

Ілюстрація до казки "Гензель і Ґретель" кінця XIX сторіччя. Відьму пхають у розпечену піч

Зубожіла удова кравця, Фіманн розповідала казки за невелику плату. Доротея стала уособленням "типової" народної казкарки. Самі брати Ґрімм уявлялися читачеві, як збирачі фольклору, котрі ходили "в народ". Це відповідає духові романтизму, але не відповідає дійсності - насправді Ґрімм збирали казки за письмовим столом, користуючись допомогою ентузіастів.

Серед цих ентузіастів - шляхетські родини з Вестфалії. Одна з молодих шляхтянок, Дженні Дросте-Гюльсгоф, приміром, передала братам казку "Стоптані черевички". Вони з Вільгельмом Ґрімм були закохані один в одного, але на перешкоді одруженню стала станова різниця.

Дружиною Вільшельма стала інша казкарка - Дортхен Вільд. Найвідоміша казка з її репертуару - "Пані Метелиця". В ній, як і в багатьох інших казках Дортхен, фабула побудована на суперництві двох нерівних сестер. У самої Дортхен було п'ятеро сестер, і, як припускає Гайнц Рьоллеке, її дитячі переживання могли підігріти інтерес до цієї теми.

Улюблена казка як частина біографії

На думку дослідника Рьоллеке, не дивно, що в казках Доротеї Фіманн героїні змушені долати чималі труднощі, адже і їй самій, що жила довгий час у глибокій нужді, довелося в житті несолодко. Залишалися мрії, віра в чудо. І в казці "Гусятниця" принцесі доводиться чимало постраждати, пасучи гусей як простій селянці, перш ніж принц розпізнав у ній свою справжню обраницю.

Ще один оповідач казок, відставний солдат Йоганн Фрідріх Краузе (Johann Friedrich Krause), якому брати Ґрімм платили за розповіді ношеними штаньми, волів розповідати переважно про скривджених господарями старих служак.

Сюжет однієї з казок Краузе повністю передає популярний радянський мультфільм 1980-х років "Жив-був пес".

Зовсім інший репертуар був у сестер Гассенпфлюґ (Hassenpflug) - дівчат із багатої та благополучної сім'ї. Їхні предки були гугенотами, в сім'ї говорили і читали французькою, в тому числі й ті казки, які сестри пізніше переказували братам Ґрімм.

Героїні цих казок, як правило, - безтурботні принцеси, які чекають і чекають своїх принців. Одним словом, у кожного оповідача казок був свій особливий "почерк", свої особливі пристрасті.

Без гонорару

У деяких казок можна знайти не тільки усні, а й літературні джерела. Так, наприклад, Хоробрий Кравчик ("коли злий буваю, сімох убиваю") вперше з'явився у Шванк Мартіна Монтануса ще в середині XVI-го сторіччя, а Рапунцель з її довгими золотими косами була героїнею одного з романів Фрідріха Шульца, що вийшов у 1790 році.

Але обидва автори давно забуті, а ось герої братів Ґрімм стали безсмертними. Безсмертними їх зробила та неповторна поетична мова у поєднанні з реалістичними деталями, характерна для стилю братів Ґрімм.

До речі, за перше видання казок Якоб і Вільгельм не отримали ні гроша: вони відмовилися від гонорару, щоб книжка, від якої ніхто не очікував комерційного успіху, взагалі могла вийти.

До цього теж доклав руку Ахім фон Арнім, що зумів переконати своїх друзів у тому, що цінність зібраних ними казок набагато важливіше грошей, які ті могли б на цих казках заробити. І виявився правий.

Джерело: Дойче Велле

Читайте також:

200 років тому народився Євген Гребінка - автор "Очей черных"

1984: Дід Панас розповідає казочку про їжачка. ВІДЕО

У Києві відкрилася фотовиставка Льюїса Керролла. ФОТО

Скоро (через 48 років). Казка про прекрасний світ комунізму

Канадсько-українська казка про лікаря Айболитя. ФОТО

1996: перше "Шоу Довгоносиків". Казка про Курочку Рябу. ВІДЕО