Спецпроект

В Едмонтоні відкривається масштабна виставка «Вишивані спогади»

У столиці канадської провінції Альберта – Едмонтоні – стартує масштабна виставка «Вишивані спогади».

Про це повідомляється на сайті Mailchi.

 

Як зазначається, на виставці буде представлено 750 вишитих подушок, створених 150 українсько-канадськими майстринями та майстрами. Ці вироби збирали по всій Канаді спеціально для даного заходу.

 


Виставка проходитиме з 2 по 30 червня у Alberta Council for the Ukrainian Arts.


Кураторкою виставки є відома канадська мисткиня Лариса Цимбалюк-Челядин.


Як зауважується, виставка пройде з урахуванням небезпеки розповюдження COVID-19. Зокрема, не буде урочистого відкриття заходу. Кількість відвідувачів, які одночасно можуть знаходитися на території експозиції, становитиме не більше 10 осіб.

Організатори також наполегливо рекомендують гостям виставки вдягати маски, обробляти руки наявним при вході дезінфікуючим засобом та утриматися від відвідування тим, хто хворіє або має симптоми хвороби.

Раніше виставка "Вишивані спогади" з успіхом експонувалася в Торонто та Вінніпезі.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.