Рада нарешті у першому читанні ухвалила закон, який по суті є першим кроком до заборони в Україні так званої російської церкви. Це рішення, якщо його вдасться довести не просто до другого читання, але також до ефективного виконання, належить до числа найбільш історично значимих подій сьогодення – не часового масштабу цієї війни, не масштабу доби незалежності, а щонайменше масштабу останніх чотирьох століть.

Ключові тези звернення президента США Джо Байдена до нації про підтримку України та Ізраїлю.

Цю книжку я читала найдовше із усіх, які читала у своєму житті. Можливо, так співпало. Зараз взагалі багатьом складно читається. І я не виключення. Читаючи, я весь час ловила себе на думці: о, і у нас так! І саме так все починалось! І аргументи такі ж, і підходи; і заспокоєння чорта через поступки теж дуже схоже!

Завжди виважений, спокійний, відповідальний за слова та людей, він керував своїм прикладом. Кар'єру в армії Баранов зробити не зміг би - він ніколи не принижував підлеглих, і ніколи не дозволяв принижувати себе, був нетерпимий до брехні. Після демобілізації Віталій створив громадську організацію, щоб зберегти пам'ять про своїх побратимів, він брав участь у багатьох громадських акціях прямої дії. Віталій не сумнівався в тому, що буде війна, і розумів своє місце на ній.

18 листопада 1991 року родини Корпанів, Вдовіцьких, інших галичан і підгайчан вирушили на Львівщину, в Глиняни, де були ексгумовані тіла 48-ми героїв національно-визвольної боротьби і перепоховані біля місцевої церкви Успіння Пресвятої Богородиці. Було віднайдене місце, де "енкаведисти", в період із 1944 по 1949 роки, закопували тіла вбитих ними учасників революційного підпілля, вояків УПА. З-поміж них були й Ярослав Корпан - син Антона і Ярослав Вдовіцький - син Михайла, народжені 1922 року.

Ознайомився зі справою свого прадіда Станіщука Стефана Леонтійовича. Засудили його за систематичне пасобнічєство бандітам УПА. Під систематичним пасобнічєством малося на увазі два рази віддати трохи масла, борошна, шинель, черевики, кальсони, крій чобіт, 200 рублів і зарізати на вимогу СБ ОУН корову.

Це підполковник УПА Йосип Позичанюк - із значком «варашиловського стрєлка» на лацкані. Він був - позірно - ідейним комсомольцем. Народився на Київщині. Вчився в Ніжині. Коли сталін окупував захід України, то Позичанюка прислали до Львова - розвивати в регіоні камсамольску організацію. Але побачений край збудив у ньому українця. Підпілля констатувало, що є дивний лідер-комсомолець. Почали підкидати йому літературу. Так, він став членом ОУН.

Члена ОУН (б) Андрія Куцана «Звідуна» поховали в Мюнхені біля могили Провідника.

Маючи багаторічну історію роботи з прогнозування погоди, знайому мільйон разів синоптичну ситуацію, отримані знання, навіть здобуту за роки професійну інтуїцію – з таким багажем практично неможливо синоптику допустити помилку з недбалості. Проте об'єктивно, через неможливість передбачити певні атмосферні процеси – авжеж. Я розкажу про одну свою гучну професійну помилку, якій я могла запобігти. Це сталося 1 липня 2018 року коли у Києві планувався грандіозний концерт на Софійській площі.

Багатолітній російський агент у рясі під легендованим прізвиськом "Августін", а насправді Адам Іванович Маркевич напялив на себе український камуфляж, почепив нарукавний знак бойового медика і поїхав на схід України по підрозділах Збройних Сил України з ймовірно розвідувальною задачею від своїх кураторів з Москви.

5 досі невідомих науковцям і широкому загалу листів Михайла Грушевського до співака Української Республіканської Капели Романа Кирчіва.

Якщо російська мова походить з Києва, то постає питання: чому вона так відрізняється від української мови? Спільного обидві мови справді мають багато – у лексиці, фонетиці, граматиці. Але що їх роз'єднує і дає підстави стверджувати, що російська та українська – таки різні мови, а не споріднені діалекти? Аби збагнути суть цих відмінностей, достатньо взяти будь-який російський текст і виділити в ньому слова, що не є характерними для української.

По мірі того, як котиться скандал з приводу колізій Ярослава Гуньки, міцнішає і думка, що виною всьому є всюдисущі російські ІПСО. Звісно, без них не обійшлося, але було б величезною помилкою приписувати все тільки їм. Бо, по-перше, так недалеко і в конспірологію скотитися, а після усвідомлення цього факту повністю знецінити насправді дуже вагомий — все ще! - чинник, а, по-друге, жодне ІПСО не дасть такого відгуку, як внутрішні невідрефлексовані і болісні суспільні колізії. І в нас, і на Заході.

2 серпня кремлівські методички почали розганяти на своїх помийках атаку на Євгена Коновальця. Своє «захоплення» тим фактом, що Президент України Володимир Зеленський надав 1 жовтня одному із розвідувальних батальйонів ЗСУ почесне ім’я полковника Армії УНР. Московський «Спутнік» запустив черговий фейк на свою бразильську публіку: «Євген Коновалець був засновником і першим лідером Організації українських націоналістів, яка співпрацювала з нацистами у Другій світовій війні».

У 2013-му, під час презентації книжки про Омеляна Польового, колишній вояк його загону Іван Джоджик ділився своїми спогадами про події вересня 1944-го, про командира "Остапа" та бої відділів УПА з НКВС. У цей же час ним велася мова про майора Червоної армії, який, за спогадом пана Івана, перебував при штабі загону ведучи роботу політрука. Тоді сприйняв цю інформацію не дуже серйозно, однак... З того часу минуло 10 років, пан Іван записав та видав свої спогади, а мені вдалося натрапити на сліди цього майора та ідентифікувати.

На фронті під Курдюмівкою на Донеччині загинув фотограф Володимир «Джон» Миронюк. Йому було 59 років. Свій останній репортаж він робив на позиції української піхоти, яку окупанти атакували кілька днів.

Для правильного розуміння ролі України та українців у Другій світовій війні, на чому зараз багато спекулює Кремль, та й радянського періоду історії України взагалі, на мій погляд, найкраще підходить формула, яку запопонував український правник і політолог, колишній редактор радіостанції УПА "Самостійна Україна", Богдан Галайчук в 1953 році: Україна - це нація поневолена, але державна.

Ми могли б занурюватися у причини створення Дивізії, особистісний вибір пана Гуньки, можливу альтернативу, окупаційне життя в Галичині тощо, але про це є вже написано багато статей, книг, відзнято фільмів... Але сам факт, що ціла низка шанованих, як і далеко нешанованих мною людей захотіла зробити із простого галицького юнака, чи не другого Айхманана спонукає задуматися, чи все гаразд із людьми?

Етнічна ідентичність у сьогоднішньому світі визначається не тільки походженням, а й вибором, а в Україні цей чинник став визначальним, особливо після 2014 року. Якщо ми радіємо, що в Україні понад 90 (або вже навіть понад 95) відсотків громадян ідентифікують себе як українці, то мусимо розуміти, що зростання від переписних 77 відсотків стало можливим головно за рахунок реідентифікації тих, які раніше називали себе росіянами.

27 вересня 2023 року ми взнали, що перестало битися серце одного з якщо не найвпливовіших, то точно найпопулярніших істориків Криму – Олекси Гайворонського. А ще – справжнього патріота України і друга кримськотатарського народу. З його смертю історична наука, а понад то політика кримсько-українського порозуміння зазнали непоправної втрати. Однак хочу вірити, що залишений ним інтелектуальний спадок не буде змарнований.