Обшуки у Національному музеї Революції Гідності. ЗАЯВА

За два дні до річниці Майдану затемна слідчі СБУ та поліції увірвалися додому до генерального директора Ігоря Пошивайла, потім до офісу, щоб “знайти” документи щодо будівництва Меморіалу Небесній Сотні, доступні онлайн – на платформі публічних закупівель Prozorro.

 

Слідчі висувають обвинувачення в тому, що не здійснювалися роботи із спорудження меморіалу, на які підрядник отримав фінансування. Утім – півтора роки тому на початку планованих робіт їх проведення було заборонено за рішенням Печерського районного суду Києва за поданням Генеральної прокуратури! Досі арешт ділянки Генпрокуратура не зняла, а продовження робіт загрожує кримінальним покаранням.

З другого боку, інші правоохоронні органи починають кримінальне переслідування музею за виконання рішення суду та приписів прокуратури.

Упродовж двох років музей системно інформує органи влади та громадськість про ситуацію, яка склалася, але на такий результат розгляду наших звернень про потребу увічнення пам'яті про Героїв Небесної Сотні ми не сподівалися.

Команда Музею Майдану не припиняє роботу по організації подій на вшанування Революції Гідності, хоч і перебуває під моральним тиском через обшуки.

Дякуємо журналістам і громадськості за оперативну підтримку. Боремося!

Радомир Мокрик: Чи можливий справедливий мир?

Тепер багато говорять про "справедливий мир". Хоча очевидно, що кожен вкладає в це поняття якесь власне уявлення. Справедливого миру не буде. Бо неможливо відшкодувати українцям те, що вчинили росіяни. Коли ми говоримо останніми тижнями про "мир", ми зазвичай чомусь говоримо про територіальні поступки України. Ми говоримо про корисні копалини. Але ми не говоримо про українських військовополонених. Ми не говоримо про викрадених дітей. Ігнорування цих питань залишить жахливе відчуття кривди в українців.

Остап Українець: Стійкість віртуального

Одні ключові союзники підтримують ворога, інші друзі досі кволі на рішучі рішення. Напередодні третьої річниці вторгнення ми знову зіткнулися з тривогою, що спиратися залишається лише на власні сили. Найближчим джерелом сили для нас тут має стати наш власний досвід, пам'ять про всі попередні випадки, коли ми не встояли - нагадування про те, наскільки страшні наслідки може мати наша зневіра сьогодні.

Сергій Громенко: Гірше, ніж злочин. Чому Росія почала велику війну з Україною

Повномасштабне вторгнення в Україну — фатальна помилка Кремля. Якби Володимир Путін знав, що не візьме Київ за три дні, він, напевно, не ризикнув би напасти. Однак і самим лише волюнтаризмом диктатора ситуацію не пояснити. Насправді велика війна стала підсумком внутрішніх процесів, які тривали в російській владі упродовж останніх 20 років. І без усвідомлення цього годі й сподіватися, що у Європі укладуть тривалий мир.

Наталія Лебідь: Остання сльоза Степана Хмари

Дружина заздалегідь попередила медперсонал, що ставити Хмарі гастроназальний зонд не можна. Це викликає ретравматизацію – спогади про те, як у радянській тюрмі голодуючого Хмару годували насильно. Але зонд стояв. І Хмара – той самий Хмара, який був одним із облич Незалежності, і про якого замалим не складали легенди – був цілковито безпорадним, розіп’ятим на тому триклятому лікарняному ліжку. Він вже не міг говорити. Він плакав. Можливо, вперше у житті.