Літопис Оборони Маріуполя "М86"

21 лютого відбулося відкриття Літопису Оборони Маріуполя "М86".

 

 

1. Літопис М86 - що це?

Це Щоденний детальний опис подій на основі публічної інформації і свідчень самих військових. Максимально повний. Багатошаровий. Із відкритим кодом - тобто відкритий до правок учасниками подій, за принципом Wikipedia (в сенсі онлайн-енциклопедіі)

В ньому вже зараз сотні фотографій і відео, сотні свідчень, детальні мапи.

Подати свої правки може кожен, хто брав участь у обороні Маріуполя з 24 лютого 2022 року по 20 травня 2022 року (для цього на порталі є спеціальний розділ).

Літопис відкритий для правок до 20 травня 2024 року.

Після цього фінальну версію літопису ми видамо книгою (точніше книгами).

2. Як це працює?

Ми будемо потижнево викладати хроніку оборону Маріуполя. По сім днів.

На сайті вже доступний перший тиждень. Точніше - кожен день першого тижня.

2 березня - другий тиждень.

9 березня - третій тиждень.

І так далі.

І паралельно авторський колектив буде додавати в нього нові факти, фото і відео, які будуть надходити від тих, хто брав участь

3. А це точно правда?

Кожен факт літопису підтверджений або трьома публічними джерелами, або свідченнями безпосередніх учасників подій, а їх зібрано сотні і автори продовжують його збирати.

На порталі є рецензії керівників великих підрозділів гарнізону Маріуполь, які стали першими читачами і рецензентами літопису в грудні 2023 року.

Також до роботи над літопис долучені науковці, Національний Музей Історії України став науковим партнером літопису.

4. Хто автори?

Головний автор - маріупольський журналіст, якого добре знають оборонці Маріуполя. Він працює під псевдо "Сектор Маріполь". Він працює безпосередньо із військовими.

Редактором Літопису став Іван Сіяк.

Академічним Редактором - Євгеній Монастирський.

Але насправді в команді декілька десятків людей (на базі урбан бюро Big City Lab).

Партнером літопису також став Інфоспротив.

5. Навіщо літопис?

- це - інструмент адвокаціі поверення полонених(ще більше 2000 в Захисників Маріуполя в полоні)

- це - вшанування пам'яті загиблих

- це - збереження правди про те, як оборонці Маріуполя вибороли час для України (для Миколаїва, Запоріжжя, Херсона)

- це - повага і вдячність тим, хто повернувся з полону і продовжує свою службу

6. До чого тут я?

Ми (System Capital Management і Mariupol Reborn / Маріуполь Реборн) виступили фінансовими партнерами літопису і будемо робити все можливе, щоб світ бачив і чув літопис і далі.

А Серце Азовсталі виступило партнером М86 по роботі із військовими.

7. Чи будуть окремі розділи літописа про волонтерів, медиків, журналістів, цивільних?

В майбутньому - можливо, по медиках - точно.

Буде залежати від того, як пройде перший етап - військова частина літопису.

***

Це лише початок великої роботи. Ми мріємо презентувати фінальну версію Літописа в Маріуполі.

***

І головне.

Час боротися за тих, хто в полоні. Час не мовчати. І літопис - це наш голос, наш внесок в боротьбу за повернення полонених.

Ми закликаємо вас ділитися літописом із іншими разом із закликом, який вже став легендарним "FREE MARIUPOL DEFENDERS".

Наталія Лебідь: Остання сльоза Степана Хмари

Дружина заздалегідь попередила медперсонал, що ставити Хмарі гастроназальний зонд не можна. Це викликає ретравматизацію – спогади про те, як у радянській тюрмі голодуючого Хмару годували насильно. Але зонд стояв. І Хмара – той самий Хмара, який був одним із облич Незалежності, і про якого замалим не складали легенди – був цілковито безпорадним, розіп’ятим на тому триклятому лікарняному ліжку. Він вже не міг говорити. Він плакав. Можливо, вперше у житті.

Роман Гуцул: Могили січових стрільців під асфальтом

Московські окупанти вчинили у Львові в 1960-х та 1970-х роках страшне святотатство - повністю зруйнували військові меморіали УГА на Янівському та Личаківському цвинтарях. Сотнями потрощених стрілецьких хрестів була встелена проїздна частина вулиці Суворова та тротуари, зверху залили асфальтом.

Тімоті Снайдер: Тімоті Снайденр: Умиротворення в Мюнхені: світові війни, минулі й можливі

Симетрія між Німеччиною-Чехословаччиною 1938 року і Росією-Україною 2022 року є дивовижною, і якщо ми на мить зупинимося на цих подібностях, це допоможе нам ширше поглянути на сьогоднішній день. Зараз, більш ніж будь-коли, ми є в'язнями чуток, дезінформації та емоцій сьогодення. Історія може дати нам принаймні спокійнішу перспективу.

Ігор Сердюк: А Ви правда справжній професор?

"Професоре, пора! Там вже всі зібрались", – кличе мене чорнявий чоловік у військовій формі. Я виходжу з прохолодної темряви казарми надвір і на кілька секунд застигаю від сліпучого сонячного світла, що відбивається від білого піску під ногами. Надворі серпень 2024 року, довкола приземкуваті піщані пагорби, низенькі рідкі сосни. Страшенна спека й відсутність вітру згустили повітря до стану желе. Час-від-часу це желе здригається від вибухів – на військовому полігоні у центральній Україні відбуваються навчання артилеристів.