Літопис Оборони Маріуполя "М86"

21 лютого відбулося відкриття Літопису Оборони Маріуполя "М86".

 

 

1. Літопис М86 - що це?

Це Щоденний детальний опис подій на основі публічної інформації і свідчень самих військових. Максимально повний. Багатошаровий. Із відкритим кодом - тобто відкритий до правок учасниками подій, за принципом Wikipedia (в сенсі онлайн-енциклопедіі)

В ньому вже зараз сотні фотографій і відео, сотні свідчень, детальні мапи.

Подати свої правки може кожен, хто брав участь у обороні Маріуполя з 24 лютого 2022 року по 20 травня 2022 року (для цього на порталі є спеціальний розділ).

Літопис відкритий для правок до 20 травня 2024 року.

Після цього фінальну версію літопису ми видамо книгою (точніше книгами).

2. Як це працює?

Ми будемо потижнево викладати хроніку оборону Маріуполя. По сім днів.

На сайті вже доступний перший тиждень. Точніше - кожен день першого тижня.

2 березня - другий тиждень.

9 березня - третій тиждень.

І так далі.

І паралельно авторський колектив буде додавати в нього нові факти, фото і відео, які будуть надходити від тих, хто брав участь

3. А це точно правда?

Кожен факт літопису підтверджений або трьома публічними джерелами, або свідченнями безпосередніх учасників подій, а їх зібрано сотні і автори продовжують його збирати.

На порталі є рецензії керівників великих підрозділів гарнізону Маріуполь, які стали першими читачами і рецензентами літопису в грудні 2023 року.

Також до роботи над літопис долучені науковці, Національний Музей Історії України став науковим партнером літопису.

4. Хто автори?

Головний автор - маріупольський журналіст, якого добре знають оборонці Маріуполя. Він працює під псевдо "Сектор Маріполь". Він працює безпосередньо із військовими.

Редактором Літопису став Іван Сіяк.

Академічним Редактором - Євгеній Монастирський.

Але насправді в команді декілька десятків людей (на базі урбан бюро Big City Lab).

Партнером літопису також став Інфоспротив.

5. Навіщо літопис?

- це - інструмент адвокаціі поверення полонених(ще більше 2000 в Захисників Маріуполя в полоні)

- це - вшанування пам'яті загиблих

- це - збереження правди про те, як оборонці Маріуполя вибороли час для України (для Миколаїва, Запоріжжя, Херсона)

- це - повага і вдячність тим, хто повернувся з полону і продовжує свою службу

6. До чого тут я?

Ми (System Capital Management і Mariupol Reborn / Маріуполь Реборн) виступили фінансовими партнерами літопису і будемо робити все можливе, щоб світ бачив і чув літопис і далі.

А Серце Азовсталі виступило партнером М86 по роботі із військовими.

7. Чи будуть окремі розділи літописа про волонтерів, медиків, журналістів, цивільних?

В майбутньому - можливо, по медиках - точно.

Буде залежати від того, як пройде перший етап - військова частина літопису.

***

Це лише початок великої роботи. Ми мріємо презентувати фінальну версію Літописа в Маріуполі.

***

І головне.

Час боротися за тих, хто в полоні. Час не мовчати. І літопис - це наш голос, наш внесок в боротьбу за повернення полонених.

Ми закликаємо вас ділитися літописом із іншими разом із закликом, який вже став легендарним "FREE MARIUPOL DEFENDERS".

Декомунізація. Україна.: Деколонізація – це щоденна боротьба

Деколонізація – це не просто зміна табличок із назвами вулиць. Це щоденна боротьба з адміністративною байдужістю, бюрократичною тяганиною і, на жаль, навіть відкритим саботажем закону.

Віталій Мельничук: Перші демократичні парламентські вибори

Одинадцять років Україна чинить опір російському агресору. Цей опір - продовження віковічної національно-визвольної боротьби Українського народу з московським імперіалізмом. Одним із етапів цієї боротьби були історичні події кінця 1980-х – початку 1990-х років, коли Український народ зумів зорганізуватися та перемогти сильніший за себе Московський тоталітарний режим Союзу РСР.

Андрій Савчук: Церква, у якій черпав натхнення Параджанов

Коли Параджанов готував декорації для свого легендарного фільму "Тіні забутих предків", то, мабуть, навіть не підозрював, що рятує частину сакрального спадку від знищення. Йдеться про ікони зі старої дерев'яної церкви на Гуцульщині. Їх режисер забрав на зйомки, але так і не повернув. Як показав час – на краще. Бо храм через півтора десятиліття згорів дотла.

Володимир В'ятрович: Rigonda

Офіційне радіо (неофіційно зване "брехачем") безперестанно розповідало про неіснуючі успіхи, час-до-час розбавляючи монотонну мову дикторів офіційною совєтською попсою чи іноді класикою. І тільки Rigonda здатна була привносити в цю інформаційну сірість трохи нелегального кольору Заходу. Це дивне слово (яке я тоді не міг, ані вимовити, ані прочитати) прикрашало собою великий радіоприймач на чотирьох ніжках.