Національне військове меморіальне кладовище. Розмови за "круглим столом"

31 січня відбувся круглий стіл по надгробних спорудах на Національному військовому меморіальному кладовищі.

 

До честі організаторів, зібрали досить багато фахівців - Вахтанг Кіпіані, Володимир Вʼятрович, Віталій Гайдукевич, Дарця Веретюк, Антон Дробович та інші. Товариство було добірним і фаховим. З іншого боку столу було керівництво ДУ "Національне військове меморіальне кладовище".

Пані міністр Лапутіна на жаль не відвідала нас, але була заступниця міністра пані Токарчук. Трохи послухала і поїхала в Кабмін на якусь нараду. Я не в курсі тих владних порядків, але може їм це дійсно не було цікаво і важливо. Це ж нудятіна)
 
Був ще головний архітектор ескізного проекту Сергій Дербін, який показав ескізний проект, потім вислухав купу фахових зауваг і пропозицій, але потім теж десь зник. На моє питання, як обрали архітектора без конкурсу, виявилось, шо просто виставили це питання на Прозорро.
 
В Мінветеранів є ціла сторінка в ФБ на 48 тисяч підписників. Одного повідомлення було б достатньо, щоб архітектурна спільнота могла долучитися. Навіть архітектори світового рівня би долучилися, навіть за безкоштовно. Бо це важливий проєкт.
 
Нагальна і ключова проблема - це те, що треба вже ховати тих, хто заслуговує бути похованим на НВМК. Для цього треба здати 1 чергу будівництва в експлуатацію. І ми це підтримали, бо загиблі не повинні чекати. Однак, є питання до генплану, секторального поділу тощо.
 
Дарця Веретюк підмітила, що це поєднання "Ашану" і Парфенону. Немає розуміння простору і людини в ньому - що вона має відчувати і як з ним взаємодіяти. Нами запропоновано оголосити відкритий архітектурний конкурс на всі споруди. Тому що це має бути гідно в цілості, а не окремо.
 
 
Дарця знає, що говорить, бо в Тернополі буде перший сучасний військовий меморіал (якщо все буде добре) і там це вийшло наразі найкраще. Кому цікаво, дивіться пост про тернопільський військовий меморіал.
 
Щодо намогильних споруд, то обговорювалось дві версії - козацький хрест і уніфікована плита. На мою думку, візуальна сегрегація військових за релігійною ознакою не є припустимою, бо в строю ми всі рівні і піксель в нас однаковий. Плита дозволить наносити будь-які релігійні знаки.
 
Але це не означає, що варто відмовлятися від хреста чи інших знаків основних релігій. Це цілком може бути прикладних для повністю христянських, єврейських чи мусульманських цвинтарів. Плита прикладна тоді, коли в одному місці поховані люди різної віри і це повага до всіх.
 
 
 
Окремо обговорювалось питання фотографій на надгробках. Всі погодились з тим, що фото має бути, але місце - це питання до обговорення. Ми запропонували фото на інформаційні таблиці біля плити чи могили, бо таблицю простіше замінити, можна її винести вперед для маломобільних груп.
 
Щодо матеріалів, то я запропонував для хрестів - пісковик, для плит - білий мармур. Це ще питання дискусійне, але це точно не має бути чорний граніт. Треба відходити від цих гранітних традицій, бо військові поховання від цивільних мають відрізнятися концептуально і за змістом.
 
Глобальним питанням залишається стилістична база, яка би підкреслювала нашу ідентичність з боку концепції, символіки, матеріалу тощо. І тому ми з колегами візьмемось за створення такої інструкцїї щодо військової комеморації. Не важливо, чи буде підтримка від держави, чи ні.
 
На жаль, досі немає законодавства щодо військових поховань, крім закону про НВМК. Тому багато хто не знає і не розуміє особливості, архітектурного і скульптурного стилю, на який варто спиратися, щоб гідно вшанувати наших воїнів. Ми це створимо і оприлюднимо. Бо це має бути.
 
Також є запит на вдосконалення військового поховального ритуалу. Роботи з тим всім є багато, аби тільки давали робити. Не можна нехтувати памʼяттю тих, хто віддав найдорожче. І це завдання нас, живих, зберегти це і примножити. Доки можемо.
 

Павло Казарін: Жити всередині історії

Анексія Криму змушувала кожного визначатися щодо власної громадянської ідентичності. Вирішувати, який прапор ти вважаєш за свій. Під звуки якого гімну ти підводитимешся.

Олексій Мустафін: Мігель Сервет: вчений, страчений як проповідник

27 жовтня 1553 року у Женеві спалили живцем Мігеля Сервета. Він відомий як перший європеєць, який описав мале коло кровообігу, – до нього це зробив сирієць Ібн ан-Нафіс ще в ХІІІ столітті, але в християнському світі з працями цього мамлюцького лікаря тоді були майже не знайомі. Не менш геніальними є здогадки Сервета щодо ролі вітамінів – за це його вважають одним з «батьків» фармакології.

Володимир В'ятрович: Чим загрожує не виконання деколонізаційного законодавства

Нерішучість у звільненні України від маркерів русского міра дається взнаки. Варто було українській владі порушити встановлені законом строки очищення публічного простору деяких міст від символів російської імперської політики, парламенту – безпідставно провалити перейменування окремих міст, а правоохоронним органам – заплющити очі на українофобські заяви мера Одеси Труханова, як вата всіх кольорів і відтінків почала піднімати голову. Причому не лише всередині України, а і на міжнародному рівні.

Андрій Сеньків: Пам'яті Майора Віктора Терещука

Віктор Терещук, який виконував бойові завдання на посаді командира взводу у складі 60 окремої механізованої Інгулецької бригади, загинув 10 жовтня 2024 року.