Єврейський націоналіст, який добровольцем вступив в УГА

Хаїм Кахане - єврейський націоналіст, який добровольцем вступив в УГА та брав участь - разом з українцями - у боях проти поляків у Львові. Опісля Хаїм служитиме в легендарній британській SAS (стане одним із тих про кого у 1967 році американці знімлять кіно "Тобрук"). А із створенням держави Ізраїль - буде одним із засновників десантно-штурмових військ ЦАХАЛ, начальником штабу першої роти, створеної у 1948 році.

 
Хаїм Кахане

Сайт "Єврейські Герої" ось так описав боротьбу Хаїма Кахане в УГА в листопаді 1918 року:

"…На одній із вулиць Львова він зустрів свого знайомого – єврея-лейтенанта на прізвище Ґольдберг, члена сіоністського комітету. Ґольдберг зняв розпізнавальні знаки колишньої Австро-Угорської монархії та причепив до капелюха біло-блакитну стрічку. Кахане розповів Ґольдбергу про свою ідею: бути прийнятим на службу до українців, щоб єврейська громада Львова, яка завжди ризикувала бути між молотом і ковадлом, мала власного члена в лавах Української армії - Галицької. Ґольдберг негайно погодився.

Буквально за одну ніч капрал Хаїм Кахане просунувся у військовому званні…. Відразу після вступу до лав Галицької армії брав участь у вуличних боях проти поляків. У розпал бою він, як командир невеликого загону, брав участь в атаках на пункт головної застави поляків. Хаїм Кахане, який відзначився в бою, навіть отримав похвалу від українського полковника, схожого на викладача університету".

Паралельно з боями за Львів 18-літній Хаїм допомагав єврейській громаді міста. Постачав продукти немічним, хоронив загиблих від випадкових куль євреїв. 21 листопада 1918 року, коли українці залишили Львів, потрапив у полон і отримав поранення. Цього разу, вже вирвавшись з полону, його врятувала єврейська родина.

Під час Другої світової війни служив SAS… А сталось це так. У грудні 1939 року, вже перебуваючи в Палестині, він пішов добровольцем до англійської армії. Пройшовши інженерний вишкіл був відправлений будувати залізницю на узбережжі в Ла-Манші. Бав участь у рятувальних роботах у розбомбленому Лондоні.

"У жовтні 1940 року в порту Суец відділилася рота військових піонірів, що прибула з Англії. Кахане разом із 240 іншими солдатами увійшов до нового спеціального підрозділу – "Commandos M. 51", який був створений за ініціативи генерал-майора Дженарі Катера.…

Наприкінці зими - на початку весни 1941 року Хаїм Кахане неодноразово брав участь у боях проти італійців у складній місцевості. Однією з таких операцій було захоплення цитаделі Керн, яка займала важливе стратегічне місце в італійській Еритреї. Кахана зі своїми друзями брав участь в облозі міста Гондар. Це була остання велика битва в кампанії із вигнання італійців з Африки.

Після розформування підрозділу "Commandos M. 51" Хаїму Кахане надійшла нова пропозиція, від якої він не зміг відмовитися. Як колишній австрійський громадянин і досвідчений військовий він приєднався до спеціальної розвідувальної групи (скорочено SIG), яка була сформована для проведення рейдів за лінією фронту. Солдати цього підрозділу носили німецьку форму, тренувалися з німецькою зброєю і навіть розмовляли між собою лише німецькою мовою".

Одного разу Кахане врятував життя засновнику SAS Девіду Стерлінгу, коли разом натрапили на німецький блок-пост, який неможливо було проминути. "Кахане вийшов з машини і почав обсипати німецьких солдатів соковитою лайкою. Кричачи, що він перевозить важливих британських полонених, Хаїм махав рушницею в обличчя переляканим солдатам і змушував їх дозволити машині їхати далі".

Після створення Держави Ізраїль Кахане 10 років служив в ЦАХАЛ. Створив вишкільний центр, який готував перших ізраїльських десантників, подбав про його матеріальне і технічне забезпечення. Кахане з друзями підготував перших інструкторів для десантних військ. На пенсію вийшов у 1958 році в званні майора, здійснивши черговий стрибок із парашута.

Як же багато історій вояків української армії залишаються недослідженими через десятиліття московської окупації України.

Віталій Мельничук: Перші демократичні парламентські вибори

Одинадцять років Україна чинить опір російському агресору. Цей опір - продовження віковічної національно-визвольної боротьби Українського народу з московським імперіалізмом. Одним із етапів цієї боротьби були історичні події кінця 1980-х – початку 1990-х років, коли Український народ зумів зорганізуватися та перемогти сильніший за себе Московський тоталітарний режим Союзу РСР.

Андрій Савчук: Церква, у якій черпав натхнення Параджанов

Коли Параджанов готував декорації для свого легендарного фільму "Тіні забутих предків", то, мабуть, навіть не підозрював, що рятує частину сакрального спадку від знищення. Йдеться про ікони зі старої дерев'яної церкви на Гуцульщині. Їх режисер забрав на зйомки, але так і не повернув. Як показав час – на краще. Бо храм через півтора десятиліття згорів дотла.

Володимир В'ятрович: Rigonda

Офіційне радіо (неофіційно зване "брехачем") безперестанно розповідало про неіснуючі успіхи, час-до-час розбавляючи монотонну мову дикторів офіційною совєтською попсою чи іноді класикою. І тільки Rigonda здатна була привносити в цю інформаційну сірість трохи нелегального кольору Заходу. Це дивне слово (яке я тоді не міг, ані вимовити, ані прочитати) прикрашало собою великий радіоприймач на чотирьох ніжках.

Юрій Юзич: Степан Фіґура - сотник "Карпатської Січі", замордований мадярами

Сьогодні мало хто знає, що «Карпатська Січ» в березні 1939 року чинила спротив не лише угорським, але й польським окупантам. І лідером цього спротиву був чоловік із фото - Степан Фіґура.