"Впала від ворожих куль"
29 грудня 1948 року під час відступу з виявленого МГБ бункера загинула Богдана Світлик – діячка підпілля ОУН, редакторка, письменниця.
29 грудня 1948 під час відступу з виявленого МГБ бункера загинула Богдана Світлик (за чол. Литвинко, літ. псевд. "М. Дмитренко") – діячка підпілля ОУН, редакторка, письменниця (автор оповідань про боротьбу українських повстанців "Учителька", "Михайлик", "Під бузиною", збірки новел "На смерть, не на життя" та ін.)
Підпільний осередок, де вона працювала, від липня 1948 базувався на горі Бесарабка на південь від с. Бряза (тепер с. Козаківка Болехівської міської ради Івано-Франківської обл.). 29 грудня того ж року наряд 215 полку внутрішніх військ МГБ виявив повстанський бункер. В ньому тоді перебували референт пропаганди Проводу ОУН Петро Федун-"Полтава", співробітниця головного осередку пропаганди Богдана Світлик-"Доля", секретарка осередку Надія Якимович-"Надя", кілька охоронців, а також станичний (керівник сільського осередку) ОУН Брязи Василь Маланин-"Листок".
Один із охоронців згадував: "29.ХІІ.48 р. рано я стояв на стійці. Як я перебрав стійку, то за півгодини я побачив большевиків, що підходили з долини просто на наш бункер. Я сейчас потягнув за кабель, що був прив'язаний до дерева, де стояв стійковий. Заалярмовані друзі дзвінком почали скоро збиратися і виходити з бункру. Тоді я, щоб примусити большевиків залягти, відкрив по них автоматичний вогонь – на те, щоби дати змогу друзям виходити з бункеру.
Як большевики залягли, то почали стріляти в напрям бункру. Друзі, що вийшли з бункру, зараз вдарили вогнем по большевиках. Останній, що виходив з бункру, кинув пляшку з бензиною і запалив бункер – бункер згорів. Ми мали з собою кулемета "Дегтярова" і два диски запасових. Сніг був вище колін і було тяжко відступати. Большевики гналися зі собакою нашим слідом, майже за ногами. Ми були змушені ще кілька разів стріляти по большевиках, що гналися за нами. Відступ нам був цілий час лісом, а большевики переслідували нас аж до темної ночі".
Василь Маланин-"Листок" свідчив: "В тому часі большевики провіряли масиви лісів, розположені близько села. Щойно коло 21 грудня, як згадано вже, почали перевіряти ліс на горі Бесарабка. Дня 29 грудня 1948 року рано стійковий повідомив нас, що в напрямі нашого бункеру зближається кілька большевиків. Большевики могли завважати бункер, бо він не був закритий, а на поверхні коло бункеру було розвішане білля і речі.
Ми запалили бункер, повискакували наверх, зачали відбиватись і відступати від бункера. Бункер ще не був окружений. З того лісу ми всі вийшли ціло. Більшовики за нашим слідом, що залишився на снігу, зробили погоню. По дорозі кілька разів наша застава мусіла зводити з большевиками бої. Це у великій мірі влегшувало нам відступ, бо большевики на стріли не йшли надто відважно. Під час відступу впала одна особа з нашого осередку".
Підпільне видання "Бюро інформації Української Головної Визвольної Ради (УГВР)" (1950, ч.6), редаговане учасником тих подій Петром Федуном, подало про подію такі відомості:
"29.12.48 р. в лісах біля с.Бряза (р-н Болехів, Станиславівська обл.) облавові війська МВД наскочили на підпільний осередок. Наступаючого ворога повстанці зустріли рушничним, автоматним та кулеметним вогнем. Приміщення враз з усім майном, підпільними матеріялами та документами, щоб вони не попали до рук ворогові, запалено. До палаючих бункрів ворог уже не міг доступити.
Відбиваючись від ворога, пробиваючись поміж його застави, група відступала в напрямі с. Либохора (р-н Славсько, Дрогобицька обл.). Відступ незвичайно утруднював сніг, що сягав до одного метра, стрімкі гори та важко прохідні ліси. В селі Либохора підпільниця Доля, співробітник Бюра Інформації УГВР та Осередку пропаганди при Проводі ОУН, цілком знесилена близько 20-кілометровим відступом, скочила до селянської хати, сподіваючись що наступаючі емведисти в погоні за рештою групи цього не замітять.
Та емведисти обскочили хату й почали перевірку. Тоді Доля вихопила пістоль та стрілила в емведівського офіцера. Сама впала від ворожих куль. Решта групи за цей час відв'язалася від ворога й вийшла без утрат. Ворог мав ранених".
Радянське зведення було більш лаконічним:
"О 13.00 29 грудня 1948 року службовим нарядом від 215 стрілецького полку військ МГБ під командою військового командира лейтенанта Рижова на території Болехівського району проводився пошук бандитів, в результаті якого поблизу кордону Сколівського району Дрогобицької області був виявлений і при спробі втечі вбитий один бандит, труп якого не впізнаний. У вбитого вилучено один пістолет і різні оунівські документи".
Ярослав Кирейто, мешканець господарства у Либохорі, де загинула Бонгдана Світлик, тоді третьокласник, згадував:
"Жінка схопила спідницю, яку подала їй мама, і полізла на піч. Через хвилину-другу до хати влетіли чотири енкаведисти з собакою. "Где бандіти?" – запитав один з них, певно, старший. Ми показали, що побігли в село. А насправді всі ті, що супроводжували жінку, подалися через дорогу, відтак стежкою в урочище "Пасіковець". Три енкаведисти вискочили з хати, сіли на фіру і погнали в село. Той, що залишився, питає:" Кто у вас ещо есть?" Жінка заворушилась.
Енкаведист направив автомат на піч. І знову питає: "Кто там на печке?" Ми відповідаємо, що нема нікого. Енкаведист бере мене на руки і підходить до печі. Підсадив на запічок. І тут же гримнув постріл. Жінка, яка стріляла з печі, видно, пошкодувала мене. Енкаведист втік з псом до сіней і звідти випустив повний диск куль до печі. В той же час інші вдарили автоматними чергами по вікнах знадвору. Ми з мамою і всіма рідними втекли через сіни до стайні. Вбиту жінку висадили на коня і за ноги, руки та коси прив'язали".
Де облавники поділи тіло – невідомо. Фотографії вбитої, зроблені, очевидно, у райцентрі або штабі 215 полку, були пред'явлені колишній кухарці осередку пропаганди Дарії Малярчин-Шпиталь, яка і впізнала Богдану Світлик.
Решта повстанців під ранок прийшли до Тухлі, відтак вирушили далі на захід через Головецько до Рикова. Там перебули кілька днів, розділившись на дві групи по четверо. 5 січня 1949 Петро Федун з секретаркою "Надею" та трьома охоронцями прийшов у свій запасний бункер біля с.Тухля. Тут перебув решту зими, після чого повернувся знову в околиці Брязи.
На місці загибелі Богдани Світлик встановлено пам'ятник. На її честь названо пластовий дівочий курінь ч. 50 ім. Богдани Світлик (Львів)
