Побічний ефект знесення пам'ятника маршалу Конєву

Демонтаж насправді був подарунком долі, завдяки якому Прага отримала дійсно гідний монумент усім загиблим у Другій світовій війні, в тому числі всім загиблим червоноармійцям

Нещодавній демонтаж празького пам'ятника маршалу Конєву має один несподіваний побічний ефект. Позитивний побічний ефект.

Справа в тому, що після зникнення з карти міста маршала Конєва головним празьким пам'ятником Червоній армії автоматично стає знаменитий пам'ятник "Братання" у вигляді солдат, які цілуються. Він стоїть у парку біля залізничного вокзалу. Інших просто не залишилося.

І це прекрасно відразу з кількох причин.

По-перше, це хороша статуя талановитого чеського скульптора (чого не можна було сказати про знесений пам'ятник маршалу Конєву). Скульптор Карел Покорни вважається далеко не останнім учнем знаменитого Мисльбека. Тобто пам'ятник продовжує чудові традиції чеської модерністської скульптури першої половини XX століття.

л

Статуя "Братання" (Sbratření) в парку біля головного залізничного вокзалу Праги.

Скульптор: Карел Покорни (Karel Pokorný). 1946-1947 роки. Оригінал статуї в 1951 році був встановлений перед залізничним вокзалом у місті Чеська Тршебова (Česká Třebová). Копію в 1960 році встановили перед будівлею головного залізничного вокзалу Праги. Після будівництва нового вестибюля вокзалу переміщена на нинішнє місце в східній частині парку.

Володимир Поморцев

По-друге, пам'ятник майже позбавлений впливу ідеології. Статуя була створена в перші повоєнні роки і навіть місяці - ще до захоплення влади в країні комуністами і тим більше до радянської інтервенції в Чехословаччину в серпні 1968 року.

Статуя цілком чесно відображає ставлення пражан до простих червоноармійців відразу після війни.

По-третє, гомоеротичний підтекст, який статуя набула в останні десятиліття, надає пам'ятнику трохи іронії. Звісно, нічого такого автор не планував. Але ж це чудово, що саме така статуя була встановлена на батьківщині головного антивоєнного роману в історії світової літератури.

Поцілунок взасос червоноармійця і чеського партизана гідний стати головним пам'ятником загиблим у Другій світовій війні в країні, яка подарувала світові бравого солдата Швейка.

Облитий фарбою пам'ятник Конєву
Облитий фарбою пам'ятник Конєву
Володимир Поморцев

По-четверте, цей памʼятник дивним чином римується з гаслом, під яким Чехія увійшла в нинішній період своєї історії. Йдеться, звісно ж, про велике гасло Вацлава Гавела "Правда і любов переможуть брехню і ненависть!".

Це робить празький пам'ятник не тільки гідним продовжувачем чудових традицій чеської культури, але одночасно дуже сучасним і наповненим актуальними смислами.

Такий пам'ятник проблематично буде знести, навіть якщо таке бажання у когось раптом з'явиться. Щонайменше, на сьогодні статуя є в реєстрі пам'яток культури Чехії. Тобто для її демонтажу потрібна згода чиновників міністерства культури.

Найкраще, що можуть зробити сьогодні прихильники і противники пам'ятника маршалу Конєву - усвідомити, що демонтаж насправді був подарунком долі, завдяки якому Прага отримала дійсно гідний монумент усім загиблим у Другій світовій війні, в тому числі всім загиблим червоноармійцям.

Залишається лише злегка впорядкувати навколишню територію, яка сьогодні приваблює тільки різні асоціальні елементи, і почати приносити сюди квіти.

Петро Долганов: "Зміщення акцентів", чи пошук істини? Якою має бути українська відповідь на інструменталізацію пам’яті про Голокост під час війни

Успішний і вільний розвиток студій Голокосту – вже сам по собі засвідчуватиме абсурдність аргументів кремлівської пропаганди. Детальніше вивчення тих напівтонів, до інструменталізації яких часто вдаються російські пропагандисти, – чи не найкраща "зброя" в контрпропагандистській діяльності.

Тетяна Терен: Утойя - острів збереження пам'яті

22 липня 2011 року норвезький правий екстреміст Андерс Брейвік убив 77 людей. Восьмеро загинуло під час вибуху бомби біля будівель парламенту в Осло, ще шістдесят дев'ять Брейвік убив того ж дня у молодіжному таборі на острові Утойя неподалік від Осло, перевдягнувшись у поліцейського. Це найбільші втрати в історії Норвегії після Другої світової війни. Нині острів позиціонує себе насамперед "як місце для збереження пам'яті і продовження життя".

Артем Чех: Безликий далекий траур

Велика сіра трагедія, глевка маса болю і страждань, список дрібним шрифтом нікому не відомих, нікому не потрібних, приречених на забуття. І добре, що забудуть не всіх. Але й не всіх пам'ятатимуть. Так є. І це ок. Хоч і хотілося б знати і пам'ятати усіх.

Юрій Гудименко: Україні потрібен власний Арлінгтон

Назви ваших сіл можуть увійти в історію гордо, як увійшов Арлінгтон, або з ганьбою, якщо частина мешканців буде силою перешкоджати будівництву військового кладовища. Це навіть дико звучить.