«Ряжені» і військово-історична реконструкція
Нещодавно в Україні піднялася гостра дискусія щодо участі військових реконструкторів у офіційних заходах. Наші найближчі сусіди (агресорів з їхнім мракобєсієм у стилі спалення Рейхстагу і «можем повторіть» не беремо до уваги) поляки активно до офіційних заходів з вшанування борців за державність залучають військових реконструкторів і у них ці події поставлені на досить високому рівні.
14 серпня на сайті "Історична правда" вийшла колонка військового, кандидата історичних наук Тараса Гривула під назвою "Дивізійники". Перепоховання та почесний ескорт на Львівщині. Через що скандал?".
У першій частині статті пан Тарас надає вихідні дані про дивізію "Галичина", окремі події щодо вшанування "дивізійників" і щорічну подію перепоховання останків загиблих у Бродівському котлі у роковини боїв 17-21 липня, а також щодо підстав самого скандалу.
У другій частині проаналізовано нормативну базу у ЗСУ щодо залучення війського ескорту у подібних подіях і доцільність участі "ряжених" або так званих реконструкторів", які вирішили взяти участь у церемонії".
Це не перший скандал з перепохованням "дивізійників" — у 2013 році пропагандистський російський телеканал "россия 1" у програмі "вєсти" розпинався гнівом з приводу поховання "соратников гитлера" з почестями — "Эсэсовцев на Украине перезахоронили с почестями".
Обурення "старшого брата" активно підхопили деякі ЗМІ в Україні певного спрямування і навіть окремі представники галицької інтелігенції, які вперше у 2013 році дізналися про перепоховання останків "дивізійників" (насправді такі перепоховання відбуваються з 1994 року – А.М.) і були обурені чи то святотацтвом престолу, чи то тим, що реконструктори не зняли головні убори, чи то наявністю зброї у церкві, чи то есесівською формою…
Реконструктори дивізії "Галичина" в історичній формі брали участь у таких перепохованнях "дивізійників" як до 2013 року, так і після, що можна легко прослідкувати в інтернеті. Але скандальними перепоховання виявлялися тоді, коли була зацікавлена сторона.
У 2019 році рушієм скандалу і подальшої службової перевірки Західного територіального управління військової служби правопорядку за вказівкою міністра оборони став майбутній депутат від партії "Слуга народу" Максим Бужанський.
Дещо про Максима Бужанського і його погляди, висловлені у соцмережі "Фейсбук" про Майдан, добре життя в СРСР і легітимного Януковича можна прочитати ось тут — "Максим Бужанський: хто він, що говорив про Майдан і СРСР", а також у інших дописах блогера Олексія Голубуцького, і про останній скандал з Бужанським ось тут — "тупая овца".
Але залишимо історичну тему для істориків, питання військового ескорту для функціонерів Міністерства оборони, а спробуємо проаналізувати взагалі участь військових реконструкторів у заходах історичного спрямування і їхнє співіснування з військовими, оскільки пан Гривул закінчує свою статтю:
"Тому ставимо чітку умову – військову форму мають право на церемоніях використовувати виключно сучасні військовослужбовці. Історичні групи зі своїми формами та ідеологічними особливостями мають бути однозначно поза межами церемонії."
Зразу зазначимо, що в Україні немає військових реконструкторів, які під час російсько-української війни реконструюють сучасні підрозділи і незаконно одягають військову форму сучасних захисників держави, хоч серед реконструкторів є діючі і колишні військовслужбовці ЗСУ, НГУ, НП і добровольці, які в індивідуальному порядку одягають власну військову форму з офіційними відзнаками і нагородами.
Військова реконструкція на теренах України розпочалася ще за часів Радянського союзу в кінці 80-х, коли один з найбільш відомих українських реконструкторів Євген Іванов з однодумцями захопилися наполеонікою і почали цим цілеспрямовано займатися.
Зі здобуттям незалежності України і демократизацією військова реконструкція отримала великий поштовх, зокрема по Середньовіччю. У 2005 році Богданом Іваньком був створений перший військово-історичний клуб з реконструкції Української повстанської армії — група військово-історичної реконструкції "Повстанець" (зараз військово-історичний клуб "Повстанець").
Пізніше Олексою Гайдуком з однодумцями був створений перший клуб з реконструкції Армії УНР — "Чота пішої розвідки 3-ї залізної дивізії Дієвої армії УНР".
Раніше чи пізніше були створені інші клуби військово-історичної реконструкції українських мілітарних формацій, зокрема і дивізії "Галичина".
Історична Правда навіть започаткувала тег "реконструкція" і робила матеріали по реконструкції Армії УНР і 3-го Українського фронту РСЧА, а також писала про інші події з реконструкторського життя.
З початком Революції гідності військово-історична реконструкція пішла на спад і це було зрозуміло — у столиці вирішувалася доля держави і було не до реконструкції.
Серед героїв Небесної сотні четверо є військовими реконструкторами. З початком російської агресії багато реконструкторів пішли воювати у лавах ЗСУ і добробатів; нажаль і тут маємо втрати у реконструкторському середовищі.
Чільне місце в агресії проти України відіграв росіянин, полковник ФСБ і військовий реконструктор Стрєлков\Гіркін, що породило питання до військової реконструкції, хоча конкретно на Гіркіна навряд чи мало вирішальний вплив його реконструкторське минуле, зважаючи на службу у ФСБ.
Українське реконструкторське середовище проявило монолітність у ставленні до російської агресії і чітку проукраїнську позицію.
Під час справжньої війни військово-історичні заходи були призупинені, у Києві більше не відбувалися два міжнародних військово-історичні фестивалі "Велика перемога. Травень 45-го" і "Даєш Київ! Листопад 1943".
З останнім фестивалем пов'язаний ще один "шум" — його у якості реконструктора відвідав Гіркін і це стало загальновідомим — "Восени 2013-го Гіркін приїжджав на Троєщину "брати Київ" (ФОТО)".
Також не проводилися військово-історичні заходи у інших місцях України, окрім локальних вшанувань борців за незалежність України і просвітницьких заходів.
З 2014 року військові реконструктори були залучені до патріотичного виховання військовослужбовців. Так, реконструктори Армії УНР читали лекцію про українізацію частин Російської імператорської армії і формування військ Центральної ради для батальйону НГУ "Донбас" у Нових Петрівцях, військові підрозділи УНР для бійців 55 ОАБ "Запорізька Січ" у рамках просвітницького проекту "Історія для воїна", лекції у зоні бойових дій від громадського руху "Не будь байдужим".
Також було проведено цикл лекцій про козаччину, Армію УНР і УПА для ліцеїстів Київського військового ліцею ім. Івана Богуна. Усі ці заходи знаходили позитивні відгуки у військових і жвавий інтерес до теми українських мілітарних підрозділів у теперішніх і майбутніх захисників.
У 2018 році до сторіччя виходу військ УНР на кордон з більшовицькою Росією було знято відеоролик спецпідрозділу ДПС України "Дозор" з реконструкторами Армії УНР про захист державного кордону і тяглість військових традицій. Ця тема активно висвітлювалася Держприкордонслужбою з участю реконструкторів.
Завдяки керівнику Українського інституту національної пам'яті пану Володимиру В'ятровичу були реалізованідва проекти: у вигляді календаря з дванадцяти плакатів військових підрозділів доби Перших визвольних змагань творчого колективу кінофільму "Українська революція" за спогадами Всеволода Петріва й ВІК "Повстанець" і у вигляді двадцяти чотирьох плакатів "Воїни. Історія українського війська" авторства фотографа Анни Сенік й історика Миколи Балабана (у співпраці з істориками Василем Павловим, Сергієм Громенком і Володимиром В'ятровичем і редактором Богданом Завітієм).
10 тисяч комплектів плакатів було передано у частини ЗСУ і НГУ для патріотичного виховання.
Під час переходу армії на нову форму однострою з використанням нових знаків розрізнення військовий реконструктор Олекса Руденко є чільним учасником робочої групи МО України з вдосконалення однострою, знаків розрізнення та ідентифікації військовослужбовців ЗСУ, а також робочої групи МО з удосконалення нагородної системи.
У 2015 році Максимом М'ясніковим з керівниками великих клубів був заснований у Києві військово-історичний фестиваль "Перемога.ЮА" з участю третьої сторони в Україні— УПА, а також військово-історичний фестиваль "Цивілізація" з історією мілітарних підрозділів на території сучасної України від часів Риму до Другої світової війни.
Ці фестивалі відвідували діючі військові. У 2017 році у самому Києві за сприяння ВО "Свобода" було вперше проведено реконструкцію боїв за Арсенал у січні-лютому 1918 року, коли більшовики здійснили заколот проти Центральної ради.
Наприклад, зі сторони "більшовиків" одним з командирів є легендарний командир артилерії Правого сектору "ЕльҐато", зі сторони УНР — колишній офіцер 72 ОМБр "Чумак", який пройшов бої з бригадою як командир взводу у 2014 році, втратив дві БМП, вийшов живим з-під російських "градів".
На полі реконструкції — вороги, у житті усі є друзями з проукраїнською позицією.
У 2016 році в Боярці ГО "Валькірія" було засновано історично-музичний фестиваль "Під Покровом Тризуба" (ідея належить історику Марині Мірзаєвій – А.М.), який об'єднує військових реконструкторів Армії УНР, УПА і діючих військових. І таких заходів зараз відбувається десятки у Львові, Кам'янці-Подільському, Вінниці, Тернополі, Івано-Франківську та інших містах і місцях.
Перелічені вище заходи так чи інакше відокремлені від офіційних заходів безпосередньо ЗСУ, хоч і відбуваються за підтримки місцевих органів виконавчої влади і навіть Міністерства молоді та спорту України. А що ж стосується віддання військових почестей сучасною українською армією, "для якої не треба карнавальних костюмів"?
Маємо приклади, коли військові віддавали військові почесті полеглим за волю України окремо, маємо спільні приклади участі військовослужбовців і реконструкторів, наприклад під час відкриття першого пам'ятника воїнам Армії УНР у Одеській області в м.Ананьїв, спорудженого за ініціативи БФ "Героїка".
Але ви не знайдете інформації від МО чи керівництва ЗСУ щодо відзначення сторіччя створення регулярної Армії УНР 9 лютого 1918 року, хоч цю подію вшанували військові реконструктори.
Зрозуміло, що під час війни для МО і ЗСУ є ні першочерговим, ні другорядним участь у "карнавалах", але там, де є незаповнена ніша — вона буде заповнюватися іншими. При чому часто ініціаторами вшанування полеглих борців за волю України виступають не офіційні органи влади і сучасна армія, а громадськійсть, зокрема і військово-історичні реконструктори.
Яскравим прикладом як змінюється ситуація показує цьогорічне вшанування героїв Холодного Яру на Черкащині — після присвоєння почесного найменування "Холодний Яр" 93 ОМБр військовослужбовці цієї бригади беруть участь у вшануванні на офіційному рівні і вже немає на перших позиціях "ряжених", як висловився автор статті.
Наші найближчі сусіди (агресорів з їхнім мракобєсієм у стилі спалення Рейхстагу і "можем повторіть" не беремо до уваги) поляки активно до офіційних заходів з вшанування борців за державність залучають військових реконструкторів і у них ці події поставлені на досить високому рівні.
Для них історія займає чільне місце у патріотичному вихованні і державній політиці (це бачимо по тій же діяльності Інституту національної пам'яті Польщі), а історичні військові підрозділи є гордістю для сучасної армії.
В Україні ми тільки проходимо шлях офіційного узаконення борців за волю і незалежність України і вироблення до них ставлення на державному рівні, у тому числі Збройних сил, чому сприяють закони і вшанування в історичний день 14 жовтня Дня захисника України.
Якщо сучасна армія зможе забезпечити військовими ескортами події вшанування полеглих за волю України, то це буде великий крок вперед у розриві з радянським минулим.
Останній скандал, описаний паном Гривулом у статті, буде мати той чи інший вплив на формування ставлення чиновників МО і керівництва ЗСУ до таких подій, оскільки влада змінилася і у правлячої партії є такі як Бужанський і Дубінський (адепт міфу про "волинськую рєзню" і військових злочинців УПА).
Тому важливо продовжувати популяризацію українських мілітарних підрозділів як на державному, так і недержавному рівнях. І при цьому під час вшанування історичних мілітарних підрозділів не відрікатися від військових реконструкторів в історичних одностроях, які здійснювали такі вшанування ще до того, як розгорівся згаданий скандал, там де це можливо і популяризує історію тих, кого вшановують. Без порушення законів, звісно.
П.С. На фото у статті з вшанувань "дивізійників" у 2016 році у однострою офіцера дивізії "Галичина" Володимир Правосудов — майданівець, доброволець батальйону "Айдар", який пройшов гарячі точки на Сході України у 2014 з отриманими пораненнями і контузією, власник однієї з найбільших приватних мілітарних колекцій в Україні, меценат історичних фільмів і заходів.
