Городниця: від унікального скарбу до давньоруського городища
У Городниці на Житомирщині, де в кінці серпня знайшли унікальний тисячолітній скарб із 38 срібниками, археологи виявили невідоме досі давньоруське городище
Статтю публікуємо з люб'язного дозволу авторки та Укрінформу
Топонім Городниці не давав археологам спокою
Городниця – тихе й компактне містечко, що раніше славилося своїм порцеляновим заводом початку ХІХ століття, від якого нині залишилася лише експозиція у місцевому будинку культури.
На стенді біля селищної ради вказано, що Городниця заснована у 1390 році. На сайті Городницької ОТГ є інформація, що селище у ХV ст. належало князям Корецьким.
Натомість в інтернет-джерелах інформації про населений пункт дуже мало. Зокрема, зазначається, що він уперше згадується у Київському літописі у 1127 році.
Утім, останні знахідки відкривають нові факти про Городницю і створюють плацдарм для досліджень її історії.
Новина про те, що на березі річки Случ у Городниці місцевий житель Сергій Комар, копаючи пісок, знайшов 32 срібники часів Святополка Окаянного та Володимира Святого, швидко облетіла інформаційний простір.
Згодом на тому місці археологи виявили ще 6 монет. Фахівці одразу назвали знахідку Городницьким скарбом і резюмували, що він унікальний, бо востаннє подібний за кількістю монет траплявся у 1876 році. До того ж на монетах виявили невідомі досі штемпелі.
Нещодавно у Фейсбуці попросили всіх охочих допомогти фінансово, щоби археологи мали змогу поїхати у Городницю і детальніше вивчити місцевість. Увечері 22 вересня науковий співробітник Інституту історії України НАН України Олександр Алфьоров повідомив, що там виявили невідоме досі місто часів Київської Русі.
Вранці наступного дня колега запропонував мені поїхати у Городницю, аби поспілкуватися з археологами і побачити городище. Все, що відбувалося далі, можна назвати просто везінням.
Археологи того дня вже збиралися вирушати до Олевська, де планують продовжити свої дослідження, але заради нас затрималися.
При в'їзді у селище нас неправильно зрозуміла місцева жителька. Ми запитали, де працюють археологи, а вона поцікавилася, чи маємо металошукач і вказала на напрямок, де бувають так звані "чорні" археологи.
Тож шукаючи місце розкопок, зайшли у селищну раду, хоч не знали, що вона на карантині, а там випадково опинилася її співробітниця, яка провела нас дворами між будинками і господарськими будівлями на городище.
Воно розташоване на території парку, закладеного наприкінці ХІХ століття, що є пам'яткою садово-паркової архітектури. Там стоїть вежа мобільного зв'язку, а на дитинці – меморіал загиблим у Другій світовій війні.
На городищі нас зустрів керівник Житомирської археологічної експедиції Андрій Петраускас.
"Топонім Городниці передбачає, що тут має бути якесь укріплене поселення, як правило давньоруського часу. Житомирська археологічна експедиція працює на території Новоград-Волинського району з 1988 року і з періодичністю раз на 1-2 роки виїжджає і проводить розвідкові роботи та розкопки.
У межах Городниці цю пам'ятку довго шукали у 2007 і 2008 роках, коли приїздили сюди. Тоді знайшли декілька фрагментів кераміки, які за ознаками, можливо, давньоруські, але впевненості на 100% не було, бо основна частина культурного шару закрита будівлями, дорогами, комунікаціями і ми не можемо там вільно закласти пошуковий шурф чи просто пройтися й підняти матеріал.
А тут випадково після того, як ми обстежували місце знахідки скарбу, виїхали на цю ділянку і знайшли класичне мисове городище", - розповідає археолог.
Нарешті місто знайшло своє городище
Цього року археологічна експедиція збиралася продовжити роботу в Коростені та Новограді-Волинському, але карантин став на заваді. Влітку працювали в Олевському районі, де знайшли понад 100 срібних денаріїв ІІ-ІІІ століттям нашої ери і витягнули з річки майже 9-метровий стародавній сосновий човен, походження якого досліджують.
Натомість знахідки у Городниці Андрій Петраускас називає щасливим випадком і каже, що в його археологічній практиці – це друге виявлене городище. На перше він натрапив у селі Городець Овруцького району.
"Нарешті Городниця знайшла своє городище. Культурний шар тут настільки насичений, що схилами ви йдете по кістках, кераміці, кахлях, склу, а це свідчить, що життя тут було дуже активне.
На городищі збереглися дитинець (40 на 50 метрів), оборонні споруди із південного боку, які представлені подвійною лінією ескарпів (крутий схил, що розділяє поверхні, розміщені на різних висотах – ред.), з північного боку – додатковий вал і рів та оборонні споруди, де дитинець відділяється від плато, частинка валу перепланована під час будівництва огорожі (навколо меморіалу – авт.), але ми можемо його розрізати і стратиграфія дасть нам відповідь, коли укріплення формувалося", - значив керівник експедиції.
За його словами, городище могло виникнути у VIII-Х ст. і проіснувати до ХІІІ-ХIV ст.
Спускаємося від дитинця і йдемо парковою стежкою, де дослідник показує рів завглибшки з метр, що далі сягає 5-метрової глибини. Археолог зупиняється, знаходить під ногами фрагменти гончарних виробів і одразу ідентифікує, що вони датуються ІХ-Х ст.
Під час розвідувальних робіт на території городища виявили велику кількість знахідок, найдавніші з яких із доби раннього заліза, є і ті, що чітко датуються ХІІ-ХІІІ ст., кераміка ранньогончарного типу ІХ-Х ст., пізньосередньовічний матеріал XVII-XVIII ст., серед якого скло, кахлі, посуд.
Тепер на городищі вже треба проводити розкопки, а для їх старту потрібні дозвільні документи, отримання яких займе чимало часу. Виявлені тут знахідки стануть чудовою новою експозицією для музейних фондів.
"Тут розкішне місце для оглядового майданчика (з дитинця – авт.) та й парк сам по собі є пам'яткою. Якщо зробити реконструкцію цього укріплення, виготовити туристичну продукцію, то привабливість Городниці значно зросте.
У цьому плані багато зробив мер Коростеня Володимир Москаленко. У місті зібраний конгломерат людей, яких важко об'єднати, а йому вдалося це зробити на історичній спадщині, древлянській ідеї", - додає Андрій Петраускас.
Городницю він вважає класичним європейським містом, адже там є православний монастир, католицький костел, дві синагоги, єврейське кладовище ХVII ст. Тож воно має шанси зацікавити туристів, які до того ж дізнаються про скарб і городище.
Скарб ще треба дослідити
Археолог також поділився дослідженнями місця, де виявили Городницький скарб:
"Ми змогли прослідкувати, що там, де виявили скарб, є два зручні місця для облаштування переправи через річку. Не впевнений, що дружинник випадково його загубив. Яма, в якій були срібники, має всі ознаки штучної споруди, а в неї вже поміщено ці монети. Навряд чи цей скарб просто звалився у якусь штучну яму. Скоріше за все, людина це зробила свідомо на підвищенні.
Ми бачимо лише рештки цього пагорба, бо рельєф уже змінився. Поруч зручна переправа через Случ з одного боку на інший і вздовж річки, як правило, йдуть стародавні торговельні шляхи. Від Городниці на відстані 50 км розташовувалося у той час надпотужне утворення Возвягель (нинішній Новоград-Волинський) із двома городищами, які мають у шарі матеріали ІХ-Х ст.".
На місці знахідки археологи поки що не виявили матеріалу, який можна датувати ХІ ст. Поруч там поселення з матеріалами доби бронзи, ранньозалізного віку, пізнього середньовіччя. Через кам'янистий берег археологам буде непросто дослідити тамтешній культурний шар.
"Які на монетах штемпелі, карбування, з'ясують у національних реставраційних майстернях. Ми зможемо оцінити скарб тільки після проведення комплексу робіт.
Зараз ідуть переговори, аби закінчити дослідження цього скарбу виданням, щоб помістити туди результати роботи реставраторів, нумізматичний та археологічний блоки", - наголосив Андрій Петраускас.
Тим часом археологи сподіваються на нові знахідки і в Олевську й вірять, що у Городницю вони ще повернуться.
