Різдво Христове у житті та визвольній концепції Ярослава Стецька

Географія Різдвяних листівок в архіві Ярослава Стецька

Те, що глибоко і змістовно сюжети різдвяних листівок повоєнної доби перегукуються із Українською Визвольною Концепцією Ярослава Стецька, - ця думка остаточно утвердилася під час перегляду його рукописного архівного фонду.

До питання про ідеологію Організації Українських Націоналістів

Справді, різдвяних листівок за період  1950-1980-х років  зберігається в їхньому з пані Славою архіві сотні – від окремих осіб, побратимів, родин однодумців, споріднених із революційною ОУН організацій…

І це  тільки в українській частині архіву. А є ще такий само за обсягом корпус листівок іноземними мовами. І легше, напевно, сказати, якими мовами не має в архіві президента Антибільшовицького Блоку Народів Я.Стецька та його дружини п.Слави  привітань із Різдвом, ніж перераховувати  ті, що є, включно з мовами мунхвао, тьенг вьет, ніхонго і багатьма іншими. 

Слава та Ярослав Стецько були разом сорок років

Їх вшановували своїми привітаннями королі, президенти, сенатори, лорди…

Серед відомих мені імен – імператор Японії Хірохіто, президент Тайванської республіки Чан Кайши, прем’єр-міністр Великої Британії граф Моріс Гарольд Макміллан,  канцлер Західної Німеччини Конрад Аденауер, президенти Америки Річард Ніксон і Рональд Рейган…

Величезна кількість листівок від політиків, журналістів, громадських діячів зі всього світу, які підтримували стратегію АБН у  боротьбі проти московського більшовизму  та імперських стратегій. 

Листівка від британського прем'єра Макміллана...

...та її зворот

В чому полягає міжнародне значення понять "бандерівець", "Помаранчева революція" і як вони пов'язані з ідеєю героїчного християнства і Різдва Христового у Визвольній концепції Ярослава Стецька.

Приємно відчути, що в особі президента АБН і водночас  провідного діяча ОУН (бандерівців) світ вшановував Україну – ту, що одразу після перемоги над нацизмом у 1946 році вийшла в авангард, зініціювала і очолила в світі фронт боротьби із московськими окупантами, які, крім поневолення сусідніх народів, активно зайнялись підготовкою і фінансуванням політичних переворотів і приведенням до влади кривавих диктаторських режимів у постколоніальних країнах  Азії і Латинської Америки, а також збройним втручанням у справи сателітних країн, які намагалися йти "окремим шляхом до соціалізму".

От звідки  походить люта, аж до трясці, ненависть Кремля до бандерівців.

"Кто такие бандеровцы и за что они борются"

Бо вони громили Совєти не тільки на рідних землях, але й безкомпромісно протистояли їхнім терористичним загарбницьким планам у світовій політиці.

Тому  поняття "бандерівець" вміщує в себе не тільки національну приналежність "українець", але й морально-етичну: "безкомпромісний ворог безбожно-московського  імперіалізму".

"Християнський Київ" проти "безбожної Москви" - цю тезу Ярослав Стецько висунув як наріжний камінь світової політики у повоєнний час.

Листівка від грузинського політемігранта, князя Ніко Накашидзе

І символічно, що серед перших різдвяних привітань, отриманих панством Ярослава і Слави Стецько на їхню мюнхенську адресу у 1953 році була листівка від Ніко Накашидзе, генерального секретаря АБН, нащадка славного грузинського княжого роду. Його дід, князь Михаїл Накашидзе, був відомим винахідником важкої військової техніки на початку ХХ століття. Твердий почерк вольової людини і прекрасне володіння українською мовою!

Українська мова була мовою міжнаціонального спілкування між друзями-антикомуністами

Сама собою виникає паралель подій в Україні і Грузії 2004 року із їхньою ґенезою від того громадсько-політичного руху АБН, який виступив у повоєнну добу під гаслом "Свобода народам – свобода людині".

Напевно, кожний, хто був на Майдані, пронесе крізь життя це відчуття єдності і повноти  української історії, коли, здавалося, з небес нас підтримували українські святі, митрополити і славні герої Княжої і Козацької доби, провідники Нації новіших часів.

Чудо, яке передається рядком колядки "Небо і земля нині поєдналися", ми пережили у феномені Майдану.

Майдан на фотографіях із сімейних архівів українців

Це було ніби відкриття одночасного Народження Христового і Богоявлення у серцях мільйонів українців як одної родини. І саме тому "Помаранчева революція", як і поняття "бандерівець", набуло в Москві ширшого за українські національні кордони значення.

Чи не тому боротьба народів проти промосковських диктаторів на пострадянському просторі іменується Кремлем не інакше, як "кольоровими" або "помаранчевими" революціями»?!

Ярослав та Слава Стецько на одному з міжнародних конгресів, організованих Антибільшовицьким Блоком Народів. Фото надане Святославом Липовецьким

Отже, мета "безбожної Москви" була і залишається та ж само, що і в царя Ірода — про це писав у статті "Не за мир, а за тріумф правди" Ярослав Стецько на Різдво 1957 року:

"Дві тисячі років тому сили зла переслідували ДИТЯ і вбивали неповинних дітей, щоб серед них вбити Його. Чи не нагадує це нам так дуже царства московської темряви, де також масово вбивають неповинних, щоб серед них вбити одного, який може бути активним носієм боротьби проти елементів злочину і нікчемности?”

В цьому на думку філософа і полягає героїчна концепція християнства, що "Боротьбу зі силами зла, боротьбу з неправдою, з кривдою, з рабством принесло нам, смертним людям, це Боже Дитя. (...)Тому на руїнах безбожної тюрми народів відродиться з України, яка принесла найбільше жертв за Божу правду, героїчне християнство, що не лякатиметься відкрито заявити: закликаємо всіх до хрестоносного походу проти сил темряви і злочину" (газета ОУН "Шлях Перемоги" — Різдво 1957).

Українська націоналістична преса УВО, ОУН, УПА, УГВР (1928-1951) 

Згадаймо, чому ми їхали на Майдан — і це попри те, що дорогою нас зупиняла міліція, лякали, що у Києві — війна, різанина, погроми? Почуття власної гідності, прагнення відновити поругану справедливість, бажання жити у чесній країні. І це була передумова Чуда, якого ми стали щасливими свідками.

Тому абсолютно правий Ярослав Стецько, що відродження нашої держави лежить виключно у духовній площині. Це наша місія і покликання перед світом.

"Ідейне місце України, як орієнтира для волелюбного людства, його авангардної сили, є на боці безкомпромісних, у моральному і політичному змислі, сил світу – національних, теїстичних, спертих на глибоку суспільну мораль, соціальну справедливість, внутрішньо-національну солідарність. Ця безкомпромісна Україна з її ідеями відродження людства, що промінюють з її підпілля національного і релігійного, з її боротьби за вартості людські й Божі, - є угольним каменем нового ідейного і політичного порядку світу" (З.Карбович [псевдонім Стецька] "Місце України у світі" // "Визвольний шлях", липень-серпень 1962).

Отже, ми будемо багатою і процвітаючою країною лише за однієї умови, коли у наших серцях відбудеться Різдво Христово.

Ярослав Стецько (справа) з братом і сестрою після виходу з польської в'язниці, 19 грудня 1936 р.

Естетичні засади Визвольної концепції Ярослава Стецька у зв'язку з образами Різдва в роботах українських митців-вигнанців повоєнної доби.

Важливо також, що Українська Визвольна Концепція Ярослава Стецька, стрижнем якої є героїчне християнство, естетична по своїй природі. Вона внутрішньо гармонійна і цілісна, оскільки ті моральні якості, які вона відстоює -  національну і особистісну творчу свободу, справедливість і гідність, -  містять у собі Красу. В цьому її суголосність і з нашими колядками, і з різдвяними поезіями, і з мистецькими образами Різдва.

"Украдений" Щедрик. Як американці зробили нашу мелодію своєю

У це дійсно важко повірити, але опинившись на вигнанні, як Свята родина у єгипетській пустелі, наші митці у таборах інтернованих, під пресом постійних принизливих перевірок, у небезпеці репатріації до радянської зони, у тісних холодних бараках, без будь-яких засобів до існування створювали шедеври, які своєю неповторністю індивідуальних стилів і справді галерейною вартістю викликали  неабиякий подив у іноземців.

Достатньо сказати, що у 1947 році з 10 по 26 січня на виставку переміщених осіб, яка мала відбудится у Німецькому Національному музеї Мюнхену, серед 600 присланих робіт було відібрано на виставку 290 — українських митців. І більшість з них світоглядно, за духом і буквою були бандерівцями.

В архіві Ярослава і Слави Стецько зберігаються  серії різдвяних листівок і окремі поштівки знаних майстрів, таких, як Едвард Козак, Мирон Білинський, Зоя Лісовська (її батько Роберт Лісовський був розробником логотипу і автором обкладинки місячника "Визвольний шлях"), Мирон Левицький (колишній дивізийник), Василь В.Кричевський (син видатного графіка), Петро Андрусів, Михайло Дмитренко, Ростислав Василишин-Гармаш, Василь Залуцький, о.Марко Антохій, Леонід Перфецький (колишній дивізийник), Микола Бутович, Юрій Кульчицький, Надія Сомко (до речі, вихованка Харківського Художнього Інституту), Микола Анастазієвський, Галина Мазепа, Северин Борачек, Михайло Мороз, Богдан Стебельський, Оксана Мошинська, Богдан Доманик, Богдан Титло, Василь Кучмак, Леонід Денисенко, Юліан Крайківський...

Обкладинка сатиричного видання "Лис Микита", що його редагував Едвард Козак - за грудень 1984 р.

У кожного з українських митців свій стиль і образне відтворення Різдва Христового, але в цілому за темами, формою, характером малюнків і кольористикою їх одразу виділяєш із загальної маси. Серед різдвяних зображень митців інших європейських країн — ні в кого не  побачиш такого органічного взаємопоєднання Різдва Христового із темами національної історії, родинного побуту, народних звичаїв і традицій.

Найважливішою, особливо наприкінці 40-х — початку 50-х років, була тема Різдва Христового і визвольної боротьби Української Повстанської Армії. Вона втілювалась у різних сюжетах: символічної інтерпретації Змагань як високого християнського чину, лірико-оповідних образах, ритуально-драматичних зображень.

Сама рання за часом із знайдених в архіві — поштівка, видана Пресовим Бюро ЗП УГВР 1947 р.

Автора малюнку не зазначено. Але судячи з художньої манери - це напевно Едвард Козак, знаменитий ЕКО, голова Української Спілки Образотворчих Мистецтв (УСОМ), утвореної 28 січня в Мюнхені.

Зображені на малюнку гуашем бараки з вогниками вікон, оточені парканом і колючим дротом, - це, напевно, табір "Орлик" у Берхтенсгадені, де перебував митець. Над бараками, ніби в уяві тих, хто в них знаходився – дві великих постаті вояків із рушницями. Зі спини їх шинелі ніби прорізуються контурами гір. Вони несуть  вертепну зірку на зустріч Віфлеємській зорі. Напевно, пафос зображення цієї листівки можна передати словами Я.Стецька "Не мир є нашою ціллю, а воля і перемога нашої нації, що є покликана Богом виконати своє призначення на землі".

Цю листівку надіслав з міста Маракаібо з Венесуели 20 грудня 1953 року М.Сердюк із таким побажанням: "Вітаю з святом Різдва Христового всіх активних діячів бойового Антибольшовицького Бльоку Народів та бажаю найшвидчого успіху в здобутті Вільних Незалежних Держав!". 

У 1950 р. Едвард Козак переїжджає до Канади і створює серію різдвяних листівок, виданих Канадійською Лігою Визволення України.

Українці у Канаді - від хлібного колоска до Уейна Грецького

Одна з них відтворює типовий сюжет, що зустрічається у листівках початку 50-х авторів, яких встановити ще не вдалося. На малюнку, виконаному у сіро-блакитних тонах,  зображені зі спини вояки УПА у строях і зі зброєю, вісім постатей. На передньому плані вояк, який тримає напоготові рушницю. Перші двоє тримають Вертепну зірку із змальованим в центрі тризубом. Вони ніби зупинились, на спуску з гори, вкритої засніженими соснами. У долині лежить село, видніється баня церкви, хатка із світлом у віконці.

Цей мотив туги за своїми родинами і вірністю своєму обов'язку перед Батьківщиною — один з найпоширеніших у графіці митців-вигнанців початку 50-х років.

У таборових часах, крім графічних ілюстрацій до співаника УПА і таборових марок,  серію різдвяних листівок, надрукованих у 1950 році у мюнхенському видавництві "Український самостійник" розробив Мирон Білинський.

"Ті речі, - за словами іншого митця і поета Святослава Гординського, - залишаться тривалими творами нової української графіки, започаткованої Василем Кричевським і Юрієм Нарбутом" (статтю на спомин Мирона Білинського (1914-1984) було вміщено у "Нотатках з мистецтва" за 1985 р., №25).

Одна з поштівок цієї серії — найрейтинговіша за використанням.

В архіві  1953-1954 рр. з цим зображенням отримано подружжям Стецько десять поштівок від різних адресатів. Є  вона і з привітанням самого Ярослава Стецька Томасу Клайву, головному редактору національного "Робітничого журналу". З якихось причин поштівка не була відправлена.

Сюжет зображення реалістичний, приваблює щирістю і передає, певно, настрій і тональність того, як насправді зустрічали вояки УПА Різдво Христово. Тиха ніч. У лісі на полянці четверо озброєних вояків УПА розташувались навколо маленької ялинки. В руці одного з вояків, що вкляк на коліна, запалена свічечка. Її сяйво ніби засвідчує, що народився Немовлятко Ісус.

Якщо в листівках Е.Козака поєднавчими образами  є паралелі вертепної зірки, тризуба, церкви у композиційній формі тризуба і Віфлеємської зорі, то у Мирона Білинського сюжети скріплюються символікою свічи, її різдвяним сяйвом.

Різдвяні листівки УПА - янголи, зброя, Віра і Надія

Едвард Козак — більш соціальний, історичний, узагальнюючий, різноманітний у своїх сюжетах, Мирон Білинський — вкрай лаконічний, конкретний, ближчий до зображення  людських переживань митець. Якщо покласти поряд листівки з його різдвяної серії, вийде драматична історія доброї християнської родини, яких було безліч у часи боротьби із німецькими і радянськими загарбниками, як, наприклад, ця.

Світлиця сільської хати. На передньому плані — дідух. Двоє підлітків, хлопець і дівчина на лаві  молитовно вклякли на коліна. Праворуч біля столу стоїть мати. На столі перед вікном горить свічка. Світло навколо неї таке ж, як у сюжеті зустрічі Різдва Христового у лісі. Різдво молитовно поєднує батька, який змагається за Волю України, з його родиною.

Наче все так просто, але чи не є в цій простоті вічний сенс нашого життя?

Хочеться звернути увагу ще на один, абсолютно відмінний від усіх інших авторів, знак, розроблений у таборовий період, роботи знаного митця Михайла Дмитренка.

Це  емблема УПА  - Покрова Пресвятої Богородиці, втілена у дусі гравюри доби українського бароко.

Цікаво, що на початку 50-х цю емблему було використано зображенням для різдвяної листівки, виданої Товариством б.Вояків УПА в Канаді. У середині ліворуч згори напис: "Свята Покрова — Опікунка Української Повстанчої Армії", а праворуч — Христос Рождається! І нижче строфа з повстанської колядки:

Ісусе у яслах,
Поклін наш прийми,
Під свою опіку
Повстанців візьми!

Таке поєднання Покрови із Різдвом Христовим є  ментальною особливістю і світоглядною рисою, яка генетично пов'язує військовий стан українців від козацьких часів до УПА.

Життєва мета Ярослава і Слави Стецько і її відображення в їхній першій і останній візитній різдвяній листівці.

Від 1946 року, коли Ярослава Стецька було обрано президентом АБН, майже до самої його смерті, протягом сорока років, він із дружиною п.Славою майже постійно були в дорозі. Допомагали по усіх країнах, де розселялись наші люди, налагодити і підтримувати різні форми діяльності ОУН і споріднених з нею організацій, встановлювали зв'язки з владою країн наших поселень, утворювали осередки АБН.

Значною мірою завдяки зусиллям Ярослава Стецька здійснювалася співпраця АБН із Китайською Антикомуністичною Лігою (1957-1960), була заснована в Токіо у 1970 р. "Світова Антикомуністична Ліга", з його ініціативи постала Европейська Рада Свободи.

Джордж Буш був одним із сотень високих достойників іноземних держав, з ким Ярослав Стецько зустрічався в українських справах. Фото надане Святославом Липовецьким

І усі ці організації, українські і міжнародні, складали потужний фронт боротьби проти Зла у вигляді комуністичних режимів і передусім московської імперії з її репресіями  поневолених народів, ув'язнених по концтаборах і тюрмах вояків УПА, релігійних, політичних, культурних діячів повоєнної доби, руху опору шістдесятників.

"Украинский национализм: ликбез для русских, или Кто и Зачем придумал Украину"

Отже, ця виснажлива сорокорічна подорож героїчного українського подружжя Ярослава і Слави, яке принципово всі ці роки вигнання відмовлялося взяти громадянство іншої країни,  була спрямована лише на одну мету: зруйнувати безбожну тюрму народів і відродити Україну.

Те, що їхня душа і серце всі ці роки вимушених мандрів хоч і невидимо, але перебувала вдома, на рідній землі, - про це також образно свідчить різдвяна листівка роботи Ростислава Василишина-Гармаша, яку вони обрали для привітань і використовували протягом 50-х-70-х років: дві тіні, велика чоловіча і тендітна дівоча.

Він міцно тримає її за руку і рішуче прокладає їй стежку по засніженій землі, що має їх обох вивести на дорогу, якою тягнуться вервичкою до храму славити Новонароджене Дитя  їхні близькі і такі далекі співвітчизники...