Спецпроект

1989: З цих людей почалося падіння Берлінського муру. ВІДЕО

Мешканці соціалістичного Берліну змушують своїх поліцаїв відкрити прохід у Західний Берлін - з КПП на вулиці Борнгольмер почалося падіння Стіни, яка розділяла столицю Німеччини.

Увечері 9 листопада 1989 року керівництво соціалістичної Німеччини оголосило про вільний рух між ФРН та НДР. Не чекаючи визначеного в документі терміну, тисячі людей були біля пропускних пунктів за кілька годин.

Це відео - хроніка падіння першого КПП, на Борнгольмер-штрассе. Є англійські субтитри, що допоможе тим, хто не знає німецької.

Поліцаї спершу умовляють натовп розійтися: "Прямо зараз не можемо всіх пропустити", потім дзвонять начальству (те каже нікого не пускати без бюрократичного оформлення), і нарешті з власної ініціативи відкривають прохід.

Весь цей час люди ввічливо тиснуть :) на соціалістичних правоохоронців.

Яскравий момент, коли чолов'яга розриває паспорт НДР зі словам "Вільним людям не потрібні документи".

Коли люди масово йдуть на Захід, зверніть увагу на крупні плани поліцейських. Невже на їхніх обличчях видно радість?

Дивіться також інші матеріали за темою "Німецька Демократична республіка"

Ще ВІДЕО з 1989 року:

Страта Чаушеску і його дружини Єлени

Реклама "Запорожця" для західного ринку

Пісня "Піду втоплюся..." на першій "Червоній Руті"

"Мрія" і "Буран" - одне з останніх технічних досягнень СРСР

Гавел стає президентом соціалістичної Чехословаччини

Самотній юнак зупиняє танкову колону в Пекіні

Радянський спецназ розганяє мітинг у Тбілісі

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.