19 квітня 1917

19 (6) квітня 1917: Всеукраїнський національний зʼїзд

Чорноморські матроси-українці наказали мені заявити першому вільному українському з'їзду, що волю України чорноморський флот буде захищати активно

Вчора в помешканні Купецького зібрання розпочався перший український національний зʼїзд представників політичних, культурних, професіональних, робітничих, селянських, військових та инших організацій на Україні, які приймають домагання широкої національно-територіяльної автономії України і всеї повноти політичного і культурного українського життя.

На зʼїзд прибуло коло 1000 делегатів від усяких організацій усієї Соборної України.

Зʼїзд відкрив проф. М.С.Грушевський промовою про завдання цього першого вільного всеукраїнського з'їзду, який має виявити гадку українського народу що до праці Центральної Української Ради в справі дальшого напряму роботи над утворенням ладу Вільної Української Землі.

Зазначуючи далі, що увесь український народ обіймає велика радість з приводу визволення від панського гніту, професор пропонує пригадати вдячністю тих працьовників-українців, що брали участь в повстанні війська та робітників, і повідомляє з'їзд, що від українського війська з Петрограда на з'їзд прибули два представники.

При цих словах всі встають "заля дрожить од грому оплесків та криків "Слава..."

М.С.Грушевський пропонує делегатів Петроградського українського війська — Овдіенка та Гайдая обрати за товаришів голови. Всіх охоплює і надзвичайно врочистий настрій. Знов крики "слава" й оплески.

Гайдай і Овдієнко виходять на кафедру. Члени конгресу витають представників славного революційного війська оплесками кілька хвилин.

М.С.Грушевський далі заявляє що від ушанування борців за волю України, гадка йде до тих, що за цю волю загинули, вполягли кістьми в вʼязницях.

Всі участники з'їзду, як один встають. В залі панує надзвичайна тиша. Потім співають "Вічну памʼять".

По скінченню співу збори приступають до виборів президіуму зʼїзду.

По пропозиції М.С.Грушевського на голову вибирається нащадок козацький представник Кубані Д.С.Єрастов, за товаришів голови: представники Петроградського українського війська Овдієнко і Гайдай, представники Київського українського війська полк. Глинський та салдат Колос, від селянства С.Єфремов і Х.Барановський, від робітників В.Винниченко, від української интелігенції О.І.Левицький і Ф.Р.Штейнгель, від українського духовенства О.Погорілко, від чорноморського флоту матрос панцирника "Синоп" Пелишенко.

Всіх обранців зʼїзд зустрів окликами "Слава".

Матрос Пелишенко, дякуючи за обрання, виступив з привітанням від чорноморців і сказав: „Чорноморські матроси-українці наказали мені заявити першому вільному українському з'їзду, що волю України чорноморський флот буде захищати активно".

Слова Пелишенка були вкриті гучними оплесками і окриками „Слава матросам-чорноморцям!..

Почесним головою з'їзду обрано М. Грушевського.

Робота з'їзду почалась рефератом Д. Дорошенка — "Державне право і федеративні змагання на Україні".

Зазначивши, що таке державне право та який буває устрій, референт спиняється на автономному ладу і докладно росказує про ту велику боротьбу та змагання за автономію України, яку на протязі 263 років провадили українські політичні діячі.

О. Я. Шульгин в своїй промові про „Федералізм та домагання демократичної Російської Республіки" дуже широко та докладно росповів про устрій федеративних держав усього світу і дійшов до висновку, що для справжнього щастя і добробуту всіх народів, що населяють Росію, вона повинна бути федеративною демократичною республікою, в якій український нарід, як і инші національності, матиме повне право творити свої справи державні і культурні; самостійно, автономно.

Перші Збори всеукраїнського національного зʼїзду закінчились в 4 год. дня.

Нова рада, 1917, № 8

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.