На Харківщині можуть з'явитися вулиці на честь хорунжих Армії УНР

У Липцях на Харківщині пропонують перейменувати вулиці на честь місцевих уродженців Івана Піддубного та Михайла Зімницького.

Про це йдеться на сайті Громада. Груп.

З пропозицією назвати вулиці у Липцях, що підлягають перейменуванню, іменами місцевих уродженців Івана Піддубного та Михайла Зімницького, звернулась до Липецької сільської військової адміністрації Харківська обласна громадська організація "Спілка ветеранів АТО".

Це вже не перше звернення з такою пропозицією. Раніше з пропозицією назвати вулиці у Липцях іменами Івана Піддубного та Михайла Зімницького до Липецької сільської ради звертався Історичний клуб "Холодний Яр".

Обидва історичні діячі — борці за незалежність України у ХХ столітті, учасники збройної боротьби за українську державу під час Перших визвольних змагань 1917—1921 років, хорунжі Армії УНР.

 
Михайло Зімницький

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.