У палаці магнатів Терещенків на Житомирщини створили артцентр

У палаці Терещенків ХІХ століття у Червоному на Житомирщині створили артцентр.

Про це пише Укрінформ.

"Артцентр облаштований у корпусі маєтку, який наприкінці ХІХ ст. добудували Терещенки. Я хотів втілити цю ідею в життя ще з 2020 року з метою популяризації пам'ятки та привернення уваги до того, що вона потребує реставрації. Артцентр туристи відвідують під час екскурсії маєтком", - зазначив засновник громадської організації "Червоне туристичне", гід Тарас Коновалов.

В артцентрі там можна побачити картини маєтку та будинку культури, знищеного пожежею, копії фотографій засновників маєтку Адольфа Грохольського та його дружини Ванди Радзивіл-Грохольської, Федора Федоровича Терещенка, який побудував у Червоному авіамайстерні.

Будівля палацу була зведений 1861 року Адольфом Грохольським, після його смерті перейшла у власність відомого мецената та цукрового промисловця Миколи Терещенка. Після приходу більшовиків там облаштували сирітський притулок, а згодом – фабрично-заводське училище.

У 2000 році ВАТ "Червоненський цукровик" безкоштовно передав маєток у власність Житомирської єпархії. У 2001 році в частині палацу створили Червоненський Свято-Різдва Христового жіночий монастир, підпорядкований Житомирській єпархії УПЦ МП. 

Бердичівська окружна прокуратура встановила факт протиправного вибуття майна державної форми власності – садиби Терещенка і звернулася до суду з позовом про повернення втраченої нерухомості державі. 

 

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.